Що завадило перетворити Ямпіль на мекку для хасидів
На старому єврейському кладовищі під Ямполем є хасидська святиня – там поховано Борха Рабиновича. Це правнук засновника хасидизму Баала Шем Това. На могилу останнього в селище Меджибіж на Хмельниччині щороку з’їжджаються тисячі хасидів. Ще більше паломників їде в Умань до могили його онука Нахмана: 2015-го лиш на єврейський Новий рік там побувало 27 тисяч хасидів з 19 країн. Найбільше — із США та Ізраїлю. Їхні гроші непогано підігрівають економіку маленького містечка.
Але Ямпіль зі своїм святим правнуком залишився осторонь. Чому? Цим питанням місяць тому задалась Ірина Савицька. Вона звернулася в обласний архів, аби знайти документи, які б пролили світло на історію старого кладовища. Почала налагоджувати зв’язки з єврейськими організаціями.
— Як релігійну святиню наш цвинтар поки не розглядають. Але єврейські організації, з якими говорила, хочуть його зберегти. Надати йому офіційний статус, — каже Ірина. І додає, що юридично старого єврейського кладовища взагалі не існує. За документами, це просто землі запасу села Пороги. Аби вберегти цвинтар, треба насамперед оформити його як місце захоронення, ще краще – як історичну пам’ятку.
Скільки років цвинтарю
За розповсюдженою у Ямполі версією, кладовищу 300-400 років. Але Фаїна Винокурова, заступниця директора вінницького обласного архіву, стверджує, що воно з’явилося наприкінці 19 століття. Є документи, які підтверджують, що землі під нього виділили саме тоді.
Ямпільський історик Сергій Барсуковський, який нині працює сільським головою Ратуші, каже, що точну дату встановити важко.
— Євреї прийшли до Ямполя разом з поляками у 15-16 столітті. Десь вони мали ховати своїх. Але навряд найстаріше їхнє кладовище зберіглося донині.
Дізнатися правду можуть допомогти написи на надгробках. Але усі вони на ідиші. Найближчим часом Фаїна Винокурова покаже фото з цвинтаря людині, що знає цю мову. Втім, колись спеціаліст з ідишу уже вивчав ці написи.
— Він вичитав на одній плиті дату поховання — 1685 рік. І ця могила стояла в центрі, а не десь скраєчку, — розповідає Олег Івасенко, нинішній начальник управління праці й соцзахисту райадміністрації. Про історію, яка пов’язує хасидів з нашим краєм, він знає багато.
Як шукали могилу Борха
Все почалося 2002 року. Тоді Олег Івасенко був сільським головою Порогів. Він захотів зберегти старе кладовище і дізнатися, чи має воно цінність для нащадків ямпільських євреїв.
— За тодішнім законом, цвинтарі, на яких нікого не ховали останні сто років, підлягали знесенню. Я цього не хотів.
Бо ці надгробки, які євреї називають мацевотами, може, вони й не є історичною пам’яткою, але якусь цінність точно представляють, — каже Олег.
Він почав вивчати історію кладовища, поїхав в обласний архів, зв’язався з єврейською громадою. Згодом на нього вийшли й самі хасиди. Спершу телефонував чоловік на ім’я Габай з Франції, потім — рабин з Нью-Йорка. Саме вони й розповіли, що на кладовищі має бути похований Борх Рабинович, релігійний діяч і правнук засновника хасидизму.
— Борх жив у 18 столітті, подорожував. Йому сподобалась ця місцина під Ямполем і він заповів, аби його поховали саме тут.
Хасиди поставили собі за мету відшукати могилу Борха. В село приїхали їхні представники з США та Ізраїлю. Організували справжні пошукові роботи, на які пішло місяців сім-вісім.
— Навіть аерокосмічну зйомку замовляли, підняли німецькі архіви за 1943-44 роки. Поговорили зі старожилами, і ті розповіли: до війни на кладовищі стояв склеп і до нього з’їжджалися євреї з різних міст.
Шукати могилу Борха хасиди привозили навіть екстрасенсів.
— Був тут такий дід Петро зі Львова. Він їм точно показав на могилу Рабиновича і сказав, що разом з ним поховано ще дві людини. А там і справді, за переказами, мали бути поховані ще й найближчі його послідовники.
Почали копати й викопали фундамент старого склепу. 2003 року над ним звели укриття, хатинку, що стоїть на кладовищі й зараз. Копали та будували місцеві. Хасиди профінансували роботи, але лиш частково. Ключі від нового склепу керівництво Порогів передало хасидам. Тож нині доступу всередину ні в кого з місцевих немає.
— Фактично, на цьому все й закінчилося. Хоча в 2004-2005 роках євреї збиралися тут все облаштовувати. Навіть готель думали будувати, проект його мені показували.
Сам Олег інтерес до співпраці з хасидами втратив. Вони наобіцяли місцевим золоті гори, а самі навіть за роботу повністю не розрахувались. А ще, через нескромні претензії: хасиди придивлялися до частини землі, на якій нині стоїть порозька школа. Показували документи, які нібито доводили, що колись ця територія належала євреям. Також хотіли оформити землю під кладовищем на себе, фактично приватизувати її. І не один той гектар, на якому стоять надгробки, а всі п’ять. Мовляв, там усюди можуть бути їхні поховання.
— Остання делегація хасидів була років з вісім назад, 20-30 осіб. Вони приїхали самі, не попереджуючи нікого, справили свої ритуали й поїхали.
Влітку 2014-го Івасенко зателефонував Габай, той самий єврей, з розмови з яким почалася історія пошуків могили Борха. Обіцяв приїхати. Минуло вже два роки — ні слуху, ні духу.
Чи може бути користь
Продовжити справу Івасенко 2016-го вирішила ямпільчанка Ірина Савицька. Вона планує добитися надання кладовищу офіційного статусу й не полишає ідеї привабити в Ямпіль євреїв-паломників. Щоправда, нині ніхто не може згадати, представники якої саме течії хасидизму шукали могилу Борха. Якщо то були брацлавські хасиди, завдання полегшується, адже саме вони їздять в Умань. А звідти до нас лише 200 кілометрів.
Втім, навіть без хасидів старе єврейське кладовище цікавим туристичним об’єктом. Тим паче, в районі багато інших старих цвинтарів. Зовсім поряд — закинутий католицький, у Буші — старий козацький. Є й інші. Можна влаштовувати міні-тури по ним.
— Якщо зробити гарну рекламу і нормальну інфраструктуру, сюди будуть їздити, — підтверджує сподівання Савицької екс-голова Порогів.
Згоден із тим, що кладовище може привабити туристів, й історик Сергій Барсуковський:
— Якщо рекламувати його в комплексі з іншими історичними місцями, то звісно. Зовсім поряд знаходиться старе бомбосховище, а в самому Ямполі є багато підземель.
Нинішній голова Порогів, Вадим Семенюк, теж не проти, аби кладовищу надали офіційний статус. А ось до ідеї паломницьких чи туристичних поїздок ставиться з пересторогою, бо на це потрібні гроші.
— Тисяч триста гривень треба, аби хоча б нормальний під’їзд зробити, місця для паркування. А в нас зайвих коштів немає.
Мер Ямполя Анатолій Юрченко від питання з кладовищем відмежовується. Мовляв, це не юрисдикція міста. Припускає, якби могила Борха дійсно представляла цінність, хасиди вже давно б їздили сюди.
— Євреї відмовляються навіть від свого нового кладовища, яке на території міста, — каже мер. — Цієї зими до мене звернулися з Ізраїлю і попросили, щоб ми взяли на себе догляд за їхнім цвинтарем. Раніше євреї платили місцевим гроші за прибирання могил родичів. Нині вже багато хто з них повмирав, а молодшому поколінню це не цікаво. Чоловік, з яким я мав розмову сказав, що обійшов родин п’ятдесят і ніхто не захотів дати на могили в Ямполі навіть десяти доларів.
Хто такі хасиди
Хасидизм — це відгалуження юдаїзму, яке виникло на Поділлі у 18 столітті, а звідти поширилося на сусідні Угорщину, Румунію, Польщу, Литву, а згодом і за океан — у США, Канаду. Від решти течій відрізняється насамперед культом лідерів. Їх називають «цадиками», що в перекладі з ідишу означає «свята людина». Вони вважаються посередниками між Богом і людьми, і саме їхні могили стають місцем паломництва хасидів.
Кожен вірянин має хоча би раз у житті побувати на могилі цадика. Якщо ж зустріти біля неї Новий рік, то наступний буде дуже щасливим.
Саме тому хасиди приїздять на паломництво цілими общинами. Є навіть організації, які оплачують незаможнім євреям подібні поїздки.
Течій хасидизму існує чимало. Вони різняться правилами, які на свій розсуд вводили різні цадики. Приміром, дехто проголосив традиційний одяг святим і заборонив його змінювати. Саме тому деякі хасиди досі носять одяг крою 19 століття. Втім, решта теж консервативні в зовнішньому вигляді: чорні костюми і пальто, білі сорочки, капелюхи, довгі бороди і пейси у чоловіків. Важлива складова релігійного культу хасидів — пісні, танці й веселощі. Саме так, через емоції, вони пізнають Бога і спілкуються з ним.
Автор публикации
Схожі матеріали
Що іноземці дізнаються про Ямпіль з Вікіпедії
Про Ямпіль у Вікіпедії пишуть на 20 мовах, навіть на урду. Ми переклали усі статті та познаходили там помилки. ...
Ключові слова з життя сусідніх Косеуць
«Спиртопровід», «каменярі», «ковбаса» та інші слова, які допоможуть зрозуміти сусідів ...
Зелений туризм: навіть село на 50 жителів може заробляти
«Дирижабль» розшукав людей, які заробляють на відпочинку у селі ...
Коментарі