У Ямполі з’явився клуб для бабусь і дідусів

З вересня у Ямполі кілька десятків людей старшого віку два рази на місяць збираються разом, щоб поспілкуватися, попити чай і поспівати пісні. Вони називають свої засідання клубом «Золотий вік».

Ідея проста — повернути старшим людям радість спілкування. У багатьох, хто приходить на зустрічі клубу, життя самотнє. Подібні клуби вже давно є в Європі і США, а в Україні з’являються лише деінде.

Зараз засідання «Золотого віку» проходять у методичному кабінеті Будинку культури. На кожне збирається по 10-20 людей. Вік — починаючи з 60 років.

Художній керівник Будинку культури, 54-річна Людмила Пухова каже, що вона наймолодша у клубі. Вона — один із кураторів і організаторів «Золотого віку».

— Мені до пенсії ще пахать і пахать, але вони мене гарно прийняли в свій колектив. Мені цікаво приходити на засідання клубу, хоча я фактично втрачаю через це свій вихідний у неділю, розповідає Людмила Пухова.

У «Золотому віці» не платять членських внесків. Натомість ті, хто приходить на зустріч, просто приносять із собою щось до чаю: цукерки, спечені власноруч пироги, печиво, бісквіти.

Кожне засідання починають з гімну. Там такі слова: «Коли вдома скучаєте, чим зайнятись — не знаєте, тоді поспішайте скоріше до нас. Тут зберемося разом всі, пригадаємо ті пісні, на яких виросли і жили».

Гімн співають усі. Його текст написаний великими кольоровими буквами на папері, який учитель музики з Русави Анатолій Віт вивішує на видне місце, як тільки починає грати на баяні. Музику гімну взяли з радянської пісні «Встреча друзей». Слова написали разом Анатолій Віт і Людмила Москаленко.

До речі, баяніст — єдиний чоловік у «Золотому віці». Всі інші — жінки. Кажуть, що сильна стать якоюсь інертною виявилась, не хоче ходити.

 

Як придумали клуб

Ідея організувати клуб виникла у голови районної ради ветеранів Галини Красної.

— Я думала про це вже давно. Знала, що такі клуби існують у деяких інших містах, у Києві. І ось ми з подругами зібралися і вирішили все це втілити в життя, — каже пані Галина.

Серед організаторів також — Людмила Пухова, пенсіонерки Людмила Москаленко та Людмила Дегтяренко. Про двох останніх художній керівник Будинку культури каже так:

— Інтелігентні жінки. Такі, зі справжньої інтелігенції. Знають багато віршів, активні дуже. В обох уже померли чоловіки. Людмила Москаленко в Ямполі нещодавно, раніше жила у Молдові.

Перше засідання «Золотого віку» відбулося 19 вересня. Було тепло, тому вирішили зібратись у центральному парку біля Будинку культури. Прийшло 27 людей: ніякої загальної об’яви не робили, кожен дізнавався про зустріч від своїх друзів.

Спочатку думали збиратися раз у місяць. Але вже після першої зустрічі вирішили, що краще частіше — раз на два тижні. Втім, так багато людей, як у перший раз, уже не збиралося. Все ж таки вік, а до Будинку культури багатьом іти не близько. Хтось старається ходити на кожну зустріч, хтось — через одну. Постійно з’являються нові люди.

— От недавно до нас нова жінка прийшла з подружкою. Подружка більше ходити не стала, а ця жінка приходить. Каже: «Чого я буду сидіти вдома?».

Чим займаються

Зустрічі проходять по неділях. Кожна присвячується якійсь певній темі. Останній раз у «Золотому віці» говорили про Голодомор, згадували, про що розповідали старші люди. Були і легші теми: історія чаю, наприклад.

Починаються зустрічі о 14.00. Тривають години зо дві.

— Спочатку ми співаємо гімн. Потім обговорюємо тему. Теми наперед обираємо разом, щоб усім було цікаво. Під кінець просто спілкуємося і співаємо. Наш музикант Анатолій Віт написав крупно на великому папері тексти старих пісень, він грає, а ми всі підспівуємо. А ще завжди наостанок розповідаємо анекдоти. Чи якісь смішні історії з життя. Це вже традиція така.

Людмила Пухова каже, що їй подобається спостерігати, як у людей змінюється настрій:

— У них очі горять, як у молодих. Може, ці люди й старі тілом, але розум у них жвавий і живий.

Найбільше Людмилі Пуховій запам’яталася зустріч, присвячена пам’яті колишньої голови ямпільського радгоспу і поетеси Галини Сірої, яка померла минулої зими. Всі, хто прийшов, знали Сіру особисто. Читали вірші, згадували, співали і танцювали під улюблену пісню поетеси «Танго «Британія».

 

Що далі

Уже зараз у клубі починають думати, що будуть робити весною, коли потепліє. Мають плани і на грудень: хочуть, як вони це називають, «вийти в люди».

— Думаємо на Андрія (святкують 13 грудня. — Дирижабль) провести у себе вечорниці. Можливо, школярів запросимо, щоб вони побачили, як колись святкували.

А до Нового року в «Золотому віці» хочуть вивчити кілька колядок і піти всім гуртом вітати одиноких пенсіонерів, які вже майже не виходять з дому.

— Заспіваємо їм, привітаємо з Новим роком та Різдвом Христовим. Можливо, якісь подарунки з собою принесемо.

Часом клуб «Золотий вік» буде перетворюватися на кінотеатр. Уже на одному з найближчих засідань там будуть дивитися на великому моніторі якийсь зі старих фільмів.

— А коли зробимо ремонт у малому залі Будинку культури, то будемо дивитися фільми там. Влаштуємо кафе-кінотеатр: поставимо столики, стільці, буде чай та печиво.

Ідей багато. Думають навіть влаштовувати спілкування по скайпу з ямпільчанами, які виїхали за кордон: ті б розповідали, як їм живеться в інших країнах.

— Можливо, навіть курси комп’ютерної грамотності запустимо.

Клуб «Золотий вік» запрошує до себе. Розкажіть своїм дідусям, бабусям чи батькам, що найближче засідання заплановане на 11 грудня. Нехай вони просто приходять о 14.00 у методичний кабінет Будинку культури. А якщо є питання, телефонуйте Людмилі Пуховій: (096)421-81-50.

Про що говорили на перших семи зустрічах

Перше засідання «Золотого віку» 19 вересня було ознайомчим: поспілкувалися, поспівали, потанцювали, обговорили всі питання стосовно діяльності клубу.

Через два тижні присвятили зустріч чаю: Людмила Пухова підготувала лекцію про історію напою і відмінності між його сортами.

Наступного разу, 23 жовтня, коли похолодало, говорили, як не хворіти взимку і чим можна зміцнювати імунітет людям похилого віку.

Четверту зустріч присвятили поезії — читали вірші про осінь. П’ята зустріч — знову лекція про чай: вона усім сподобалась, і Людмилу Пухову попросили повторити її. Але основною темою того вечора було перше кохання: кожен згадував і розповідав свою історію.

Шосте засідання присвятили пам’яті Галини Сірої. Сьоме — Голодомору.

Фото Влада Савицького