«В Москві й то легше проїхати, ніж в Ямполі в базарний день»

У центрі міста двоє чоловіків малюють дорожню розмітку – «зебру», позначають місце для пішохідного переходу. Один наносить валиком фарбу, інший посипає її чимось зверху. Запитую, чим.

– Це цукор, – цілком серйозно каже чоловік і показує вміст відерця. Ззовні й справді дуже схоже на цукор. – То світлоповертаючі елементи, завдяки їм вночі водії будуть бачити «зебру». Ви ж тільки не напишіть, що в Ямполі дороги посипають цукром, – сміється.

Це вже сьомий їхній перехід за останні два дні. Лишилося намалювати ще п’ять, аби повністю виконати замовлення мерії.

– Вже замалювали до ста квадратних метрів, всього ж заплановано десь 160. Одна смуга зебри – це один метр квадратний, на неї йде 600-800 грам фарби. А сама фарба нітритна, тобто швидко сохне, буквально за 10 секунд, тому потрібно швидко посипати світлоповертаючими склокульками, – розповідає Олександр Рутковський, який керує усім процесом.

У фарби дуже різкий запах, чоловіки ж працюють без захисних масок. Кажуть, що звичайна побутова все одно не врятує, а та, яка б реально захищала, коштує кілька тисяч гривень. Нині собі такий інвентар вони дозволити не можуть. Поки мають лиш спеціальні яскраві жилетки та дорожній знак, який вказує, що тривають ремонтні роботи.

Втім, деякі водії цей знак ігнорують. Інші проїжджають, але намагаються потрапити колесами між білими смугами.

– Навіть міліцію викликав, аби щось зробили і завертали водіїв. Не допомогло, – жаліється Олександр.

– А один хлопчик, років десяти, каже: «Хочу замазюкати колесо в білу фарбу і лишати білий слід на асфальті». Мовляв, завжди так робить. Мародер малолітній.

Рутковський – приватний підприємець, з яким мерія уклала контракт на поновлення розмітки та встановлення дорожніх знаків. Але лише на тих дорогах, що належать місту. Приміром, центральна вулиця Свободи – це дорога державного значення, яка веде на Могилів-Подільський. Вона у підпорядкуванні автодору.

– На ній «зебри» не буде, допоки її не намалює сам автодор. У них проблеми з фінансуванням, тому шансів, що розмітка з’явиться, мало, – стверджує Олександр (його батько, Микола Рутковський, нинішній керівник ямпільського автодору – «Дирижабль»).

У великому місті дорожня розмітка стирається за три-чотири місяці. У Ямполі ж може прослужити рік і більше, бо рух не надто інтенсивний.

– Вперше я зробив нормальний перехід у Ямполі, з дотриманням усіх стандартів, – хвалиться чоловік і пояснює, що за нормами ширина смуг «зебри» має бути 40 сантиметрів, такою ж пробіл між ними, а довжина переходу – 2,5 метри.

Потім веде до майже витертого переходу на вулиці Свободи, того, який наносив автодор торік.

– Бачите, смуга вузька була, а пробіли між нею великі. Похибка не критична, але стандарти порушені. Може, просто полінувалися робити усе за правилами.

Також компанія Олександра збирається встановити в місті 20-25 нових дорожніх знаків: 15 з них попереджатимуть про пішохідні переходи, решта – знаки пріоритету, які будуть вказувати на головну дорогу і пояснювати, хто має право проїжджати першим.

– Цих знаків у місті дуже бракує. В базарні дні взагалі ніхто на знаки не дивиться. Люди ходять і їздять, хто куди хоче. Це можна інфаркт отримати! В Москві й то легше їхати, ніж в Ямполі в базарний день, – емоційно обурюється він.

Згадує, що за його ініціативи біля першої школи на асфальтове покриття нанесли знак «Увага, діти!». Це не звичайна копія-трикутник знака, а його проекційна версія.

– Коли їдеш на швидкості 40-50 кілометрів, то цей знак перед тобою на дорозі постає, ніби стіна, і ти автоматично гальмуєш. Я знайшов його креслення на німецькому сайті, вивчив і вирішив впровадити в нас. В Москві колись такі знаки ввели, але їх намалювали неправильно. Вони виглядали маленькими, сплюснутими, все зливалося. З моїм все добре.

Один новий знак коштує в 400-500 гривень, а з витратами на встановлення і решту обійдеться місту у всі 1500 гривень.

Прослужити за гарантією має п’ять. Хоча спершу Олександр хотів встановлювати у півтора рази дорожчі знаки. Вони мали бути обведені спеціальним жовтим контуром, у якого в рази вищі світлоповертаючі властивості. Тому такий знак добре видно здалеку і за будь-якої погоди.

– Мер відмовився, бо занадто дорого. Каже, наші люди можуть поламати чи вкрасти, то навіщо переплачувати.

Олександра теж непокоїть, що ямпільчани псують знаки. Але він знайшов спосіб, як запобігти цьому – усі буде ставити на високих стійках.

– Бачите, тут знак взагалі зник, через дорогу – добряче погнутий, біля магазину ж «Київстар» – цілий. А все чому? Бо він на високій стійці. До нього тяжко долізти.