Скільки заробляють за кордоном ямпільчани

«Робота в Польщі», «Робота за кордоном», «Термінове працевлаштування в Італії». Схожі оголошення можна знайти в Ямполі і ледь не в кожному українському місті. Вони користуються попитом — українці їздять на заробітки в Росію, Іспанію, Польщу та інші країни. Роботу знаходять переважно через знайомих і фірми-посередники.

З однією з таких фірм — Vin-viza — ми запустили рубрику гарячих вакансій за кордоном для ямпільчан. Нові пропозиції роботи публікуємо щочетверга.

Ми поговорили з кількома ямпільчанами, які працювали за кордоном. І провели невеличкий журналістський експеримент, намагаючись влаштуватися на роботу в Польщі. Дізналися, скільки можна заробити, чого варто остерігатися, на чому не варто економити і які професії найзатребуваніші.

Олександр Венгер два роки працював різноробочим на складі з хамоном (сиров’яленою свининою) в Іспанії. Роботу йому знайшла мама, яка теж там працювала. Отримував середню на той час зарплатню — 1 000 євро. Квартиру знімав недорого — за 200 євро.

Каже, одразу подружився з іспанцями і постійно підтримував зв’язок з українцями. Їх там чимало: дівчата переважно прибирають квартири, а хлопці працюють на будівництві. А ще українці обох статей часто влаштовуються офіціантами в кафе.

Робочий графік Олександра не відрізнявся від того, який мали місцеві — п’ять днів на тиждень, вісім годин на день. Інколи виходило трохи більше, але не набагато.

— Мені одразу вислали контракт, а з ним я вже робив візу. Документами займалася фірма-посередник, — розповідає чоловік.

Заплатив півтори тисячі гривень — і вже за тиждень отримав паспорт з відкритою візою.

Світлана Чустра з Русави та її чоловік Віктор уже рік працюють у Москві. До того Світлана була у Санкт-Петербурзі — помічницею по господарству. Чоловік працював у охороні селища. Тодішню роботу знайшли через друзів, а нинішню — через агентство. За послуги віддали половину першої зарплати. Ще одну цілу зарплату агентству віддав роботодавець. Працює подружжя разом, у них навіть немає чіткого розподілення обов’язків.

— Те, що робить чоловік, умію робити і я, — розказує Світлана. — Віктор причарував хазяїв своїм борщем із квасолею і буряком. А так всю роботу робимо разом. Я прибираю — він пилососить. Я глажу — він варить їсти. Він косить газони — я розкладаю траву під дерева і кущі.

Крім прибирання триповерхового будинку, прасування, прання, приготування їжі, догляду за домашніми тваринами і садом, сімейна пара заготовляє для хазяїв зимові запаси: салати, варення, огірки, помідори.

Зарплата за це достойна, каже Світлана. Вона в кілька разів перевищує колишню: раніше жінка працювала в лікарні, отримувала за це 1 300 гривень. У Москві сімейна пара може отримувати від 50 до 70 тисяч рублів, тобто 20-28 тисяч гривень. Хоча зарплата завжди різна — вона залежить від обсягу роботи, площі житла, кількості членів сім’ї. За проживання не платять, бо живуть у будинку для прислуги. А от харчуватися доводиться за свій кошт.

— Ми потрапили до чудової сім’ї. Вони навіть співають наші пісні і вивчають наші слова. Але все одно важко знати, що наші народи ведуть війну. І коли ми їдемо в метро чи заходимо за покупками, стараємося говорити лише російською. Як то кажуть, береженого Бог береже.

Згідно з російським законодавством, працювати у Росії можна лише 90 днів. Наступні 90 — вдома. Але є виняток: можна зробити так званий патент, тобто право на роботу, і працювати безвиїзно.

Робити патент, каже Світлана, хочуть не всі — бо дорого оформлювати і потрібно щомісяця платити відсотки.

— Щоб оформити патент, треба, щоб було все гаразд із документами, не було жодних порушень. Все перевіряє федеральна служба. Потім потрібно пройти повне медичне обстеження, скласти іспит з російської мови і літератури. Але якщо ви вчили мову у школі, треба лише свідоцтво про освіту. А якщо воно є, але ви забули його вдома, треба буде складати іспит, — пояснює Світлана.

У різних регіонах таке право на роботу коштує по-різному, в середньому — близько 20 тисяч російських рублів. До того ж щомісяця потрібно доплачувати ще по п’ять тисяч.

Попри те, що це дорого, на патенті не варто економити, переконує ямпільчанка:

— Було багато випадків, коли наших знімали з потяга без конкретних причин. Або коли була на роботі більше 90 днів, то вже в Росію не пустять. А з патентом почуваєшся впевненіше. І навіть швидше беруть на краще оплачувану роботу.

Альона Вишницька,
журналістка «Дирижабля»

Ямпільська фірма бере 6600 гривень за візу і працевлаштування у Польщі

Щоб дізнатися, як саме відбувається процес влашування на роботу за кордоном і скільки це коштує, я подзвонила у фірму-посередник. Оголошення з номером телефона фірми знайшла на ямпільській автостанції.

Представилася заробітчанкою і сказала, що мені потрібно терміново виїхати за кордон. На оголошенні назва фірми не була вказана — там було лише таємниче «Робота в Польщі». Вже по телефону мені пояснили, що вони є представниками польської фірми Polmetcon, яка існує на польському ринку з 1993 року. Я дійсно знайшла зареєстровану у Польщі фірму з такою назвою. Щоправда, офіційний сайт відшукати не вдалося. Це теж пояснили — мовляв, його оновлюють, тому він тимчасово заблокований. Але на це зважати не варто, оскільки репутація в них, мовляв, солідна. Одразу почали розпитувати про візу, прописку, освіту. І наполегливо пропонували свої послуги.

Пояснили, що з тією п’ятирічною туристичною візою, яка у мене є, влаштуватися на роботу не вдасться.

За законом у Польщі можна працювати лише з робочою візою. Але за окрему плату фірма береться допомогти з цим: оформити пакет документів, запрошення, страхування, анкету і реєстрацію до візового центру. Відправити на роботу пообіцяли вже за три дні після отримання візи.

Візова підтримка у цьому центрі коштує 4 600 гривень. За працевлаштування треба платити окремо. Але якщо одразу домовлятися про конкретну роботу, то разом вийде дешевше. Ціна за обидві послуги — 250 доларів (6 600 гривень). Кажуть, що ці затрати окупаються дуже швидко: за місяць у Польщі можна заробити втричі більше.

Для тих, хто знає польську мову та має фаховий диплом, можуть підшукати роботу за фахом. А без цього можна розраховувати лише на некваліфіковану роботу — пакувальником, сортувальником продукції у великих цехах і складах. Популярною є робота в супермаркетах: наклеювати штрих-коди, пакувати серветки, ватні палички, бритвені станки.

Найбажанішою, кажуть, є робота у пральні — причому не тільки для жінок, але й для сімейних пар та чоловіків:

— Ви там стоїте: білі штани, білий кітєльочок. І нажимаєте кнопки на сканері і на конвеєрі.

Крім того, можна влаштуватися на роботу в сільському господарстві, у теплицях, на будівництві. Загалом пропонують понад 300 вакансій.

Є і термінові вакансії — база оновлюється кожні три дні. Скажімо, «на четвер потрібні три молоді жінки ліпити вареники». Жінкам обіцяють платити від 9 до 10 злотих за годину (60-67 гривень). Робочий день — 8/10/12 годин, залежно від роботи. У чоловіків зарплати вищі.

Вперше статтю опубліковано 10 вересня 2016 року.

*Стаття містить посилання на партнерську рубрику гарячих вакансій — це рубрика, які ми публікуємо як рекламу. Ви теж можете замовити подібну послугу, дзвоніть у редакцію: (096)118-10-61.