Вакарчук: «Оце класний девіз ви придумали: Задирижаблюємо світ!»

Це не був травневий сон фанатки “Океану Ельзи”. Це навіть не було фантазією якоїсь нашої журналістки. Просто був травень, у Львові відбувалась головна журналістська подія року — Медіафорум. Журналісти з Америки, Великої Британії, Польщі, Франції, Росії, Швеції, Чехії та Нідерландів ділилися своїм досвідом з українськими колегами — їх у Львів з’їхалося близько 800.

Вакарчук туди теж приїхав читати лекцію про свободу. Сидів собі на сходах, повторював промову, втомлено робив селфі. А потім невимушено передав привіт Ямполю. Ось така історія зі світу журналістики і музичних гуру.

Сталася вона завдяки ямпільському десанту на Медіафорумі — “Дирижабль” відправив туди шістьох школярів, які цікавляться журналістикою і протягом року найбільше нам допомагали: Настя Чустра, Леся Швець, Діана Вишнева, Сашко Шпотак, Катя Борис та Роман Рочняк. Разом з кількома десятками інших дітей зі всієї України вони два дні працювали на Форумі — писали тексти, знімали відео, записували інтерв’ю і навіть встигли випустити газету, а в перервах послухати лекції відомих медійників. Їх кількість на квадратний метр зашкалювала, усі вони були на відстані витягнутої руки та готові до спілкування.

Телеведучі, автори гучних журналістських розслідувань, редактори найпопулярніших українських видань — наші ямпільські діти без вагань підходили до них, розпитували про перспективи видань у маленьких містах і просили порад для них. Усе це відразу ж публікували у соціальних мережах — їхню швидкість роботи хвалили навіть дорослі журналісти.

«Офигеть, ребята взяли коммент час назад и уже оформили в мини-материал. Круто» — написав на своїй сторінці в Твіттері київський журналіст Олексій Бондаренко. І він далеко не єдиний, хто відпускав їм компліменти у ті дні.

— Терміново скажи, до кого можна підійти. Треба ще дізнатися, в чому сила маленьких видань, — сполохано просила 13-річна Катя, наймолодша учасниця Форуму, у черзі за салатом під час обідньої перерви. Доводилося миттєво вишукувати знайомі журналістські обличчя і відправляти туди ямпільських розвідників. Обід і перерви — найкращий час для роботи, адже опісля гості знову розходилися лекційними залами.

— Уявляєш, він сказав, що знає нас, читає і любить! — захоплено вигукувала Настя Чустра після однієї з обідніх розвідок до Отара Довженка, медіааналітика та викладача Школи журналістики Українського католицького університету. До речі, у липні він має приїхати у Ямпіль, аби провести для нашої редакції тренінг — підказати, з чим ми впоруємося добре, де помиляємося і як зробити газету ще більш якісною.

«Вони чули про “Дирижабль“!» «А у тієї дівчинки взагалі бабуся із нашого Ямполя!»

«Ми сфотографувалися із мером Львова, він подарував нам значки!»

«Той журналіст сказав, що ми класні!»

Все це вигукували діти, повертаючись після розмови з черговим героєм. Якось так вони знаходили своїх, а Ямпіль потроху задирижаблював світ.

— Нас було легко знайти і важко не помітити. Ми ж ходили у футболках «Дирижабля», зі словом «Ямпіль» на спині і фотографували людей з табличками «Задирижаблюємо світ», — пояснює причини уваги Діана.

А ще листівки про наш проект та Ямпіль потрапили у папки, які перед початком заходу роздавали усім учасникам Форуму. Туди ж вклали наліпки з надписом «Ямпіль — це що?» та зображенням дирижабля. Деякі учасники навіть клеїли їх на одяг, дехто на ноутбуки.

Була й презентація «Дирижабля» зі сцени, так би мовити. Лєру Лауду, керівницю нашого проекту, запросили виступити на дискусії про те, як творяться успішні регіональні медіа.

Ми були там єдиними представниками маленького міста, решта доповідачів — зі Львова, Івано-Франківська, Миколаєва та Харкова.

— Ми вирішили довести, що маленькі міста не приречені і там теж можуть існувати якісні медіа, незалежні від влади. Ми отримали грант, запустили сайт, безкоштовно поширювали газету і пробували бути корисними ямпільчанам. Через кілька місяців гроші закінчаться. І якщо люди підтримають нас коштами, почнуть передплачувати газету, значить, цей рік ми працювали не даремно. Для нас це стане іспитом, — сказала вона.

Зрештою, до кінця другого дня стадіон «Львів-Арена», де відбувався Медіафорум, був задирижаблений. У хорошому сенсі цього слова. У соціальних мережах хтось з журналістів навіть пожартував: «Насправді “Новое Время” (один із найпопулярніших українських тижневиків) хотіли назвати “Дирижаблем”, але назва вже була зайнята».