Секрети ямпільських вивісок

«Може це вже двадцять восьмий магазин цього власника, або він подарував його доньці на 28-ий день народження?», — жартували наші журналісти, міркуючи про походження назви крамниці №28. А потім вирішили просто уточнити у власника. І заразом з’ясувати історії назв інших ямпільських магазинів та кафе. Обійшли майже два десятки закладів, проте говорити погодилися не всюди.

Магазин №28
В’ячеслав Колісніченко, власник: Цей магазин з’явився тут, коли мені було років сімнадцять. І скільки я пам’ятаю, він завжди називався №28. В СРСР були банальні назви: №1, №2. Коли я уже придбав його, вирішив зберегти назву, адже це історія. Та й запам’ятовується просто.

 

Продуктовий магазин «Бродвей»
Алла Прилипко, власниця: У перекладі з англійської бродвей означає «вулиця, якою гуляють», це таке центральне місце. А ми винайняли приміщення прямо на стометрівці. Тут дітки гуляють, дорослі, підлітки часто на роликах катаються. І заходять до нас. Ми з друзями знали, що це буде Бродвей, жодних інших варіантів не було.

 

Кафе «Бульвар»
Катерина та Олександр Балабан, власники: Спершу ми задумали свій заклад як дитячий кафетерій, сімейний ресторан. Це було у 2002 році. Тоді всі називали магазини та кафе цікавими американськими словами. Ми пішли трохи іншим шляхом. Придумали назву «Бульвар» — від слів булькати і варити. Ми собі запланували тут багато готувати. І готувати смачно, щоб люди ходили до нас, їли, спілкувалися між собою. Отак і з’явилася назва.

 

Магазин жіночого одягу «Де Люкс»
Тетяна Делян, власниця: Спершу хотіла назвати «Парадіз», тобто рай з англійської. Але виявилося, що магазин з такою назвою вже є у Могилеві-Подільському. Сіли з друзями, стали думати. Зразу вирішили, що моє прізвище має бути складовою назви. І врешті прийшли до «Де Люкс». Перша частина — це початок мого прізвища, а люкс, бо продаю хороші речі.

 

Салон краси «Дольче Віта»
Олександр Рожек, власник: Дольче віта перекладається з італійської як щасливе життя (точніше, солодке життя — Дирижабль). Але коли цей салон був лише ідеєю, я подумки назвав його на честь своєї дружини Віти. Гадав, що гарно звучатиме: «Щаслива Віта». Назву вигадував сам, бо це мав бути сюрприз для моєї тепер уже колишньої дружини. Та що б там не трапилося, назву салону змінювати не збираюсь.

 

Піцерія «Чикаго»
Марія Саботнюк, власниця: Спершу хотіли назвати «Жар-птиця» або «Челентано». Сиділи з рідними і думали: як би це примудритися, аби нас запам’ятали. В Америці є мережа великих піцерій «Чикаго», і ми подумали: а чому б і ні? Будемо називатися, як великі піцерії. Можливо, колись будемо розширятися. Досить банальна назва, не сперечаюсь. Але мені подобається.

 

Кафе «Роксолана»
Марія Новікова, власниця: Тут колись був ресторан «Дністер», але ми, коли відкривали вже свій заклад, хотіли назвати його жіночим ім’ям. Посиділи і зрозуміли, що кращої назви, ніж «Роксолана», що перекладається як квітка над Дністром (насправді це слово означає русинка — Дирижабль), ми не придумаємо. Хоча усі чомусь вважають, що ми назвали ресторан на честь Роксолани з турецького серіалу. Це не так.

 

Меблевий магазин «Гуси–лебеді»
Діана Штойко, адміністраторка: Перший магазин ми відкрили у 1993 році в Могилеві-Подільському. А там є фонтан, який називають «Гуси-лебеді», і так само називають площу, де він розташований. Ми вирішили взяти й собі цю назву, щоб люди точно знали, де магазин. Прижилося, потім магазин з такою ж назвою з’явився в Ямполі.