Вражаючий танець і тісний зал. Випускний Другої школи

Вражаючий танець і тісний зал. Випускний Другої школи

У перший день літа відбувся випускний бал у ямпільській школі  2. Урочисту частину заходу вирішили провести у рідних стінах, попри те, що існує давня традиція відзначати її в Будинку культури. Біля вхідних дверей встановили арку з блакитних і жовтих повітряних кульок, а гостей, що заходили на подвір’я, зустрічали українські народні мелодії. Виконував їх на духових інструментах, барабані та баяні гурт «Подоляни»  семеро музик у вишиванках і солом’яних брилях.

З випускниками на свято прийшли рідні та друзі. Декому з родичів довелося подолати неблизьку путь: Ріта Чорняєва, щоб побачити випускний свого хрещеника, прибула аж з Москви. А моряк Дмитро Єлева відклав усі справи і приїхав, щоб побути поруч із молодшим братом Андрієм на такій урочистій події.

 

Зібравшись на шкільному подвір’ї, випускники найперше влаштували фотосесію. Найбільше не терпілося увіковічити себе на фото дівчатам, адже підготуватися до випускного — непроста справа. Хлопцям легше: купила мама костюм і краватку, та й по всьому.

Потім був традиційний вальс випускників. Пари кружляли по шкільному дворі, а з-за хмар тим часом нарешті пробилося сонце. Коли ж до танцюючих приєдналися молодші школярики, заусміхалися і всі присутні.

 

В актовій залі, де мали проходити урочистості, місць вистачило не всім, але батькам випускників місця були, так би мовити, заброньовані. Решті гостей довелося стояти позаду.

Перше напутнє слово було від директора школи. Правда, її було чутно лише випускникам і тим, хто сидів у перших рядах. Позаду лише по оплесках зрозуміли, що промова завершилася. Потім мікрофон відрегулювали, і вітальне слово начальника районного відділу освіти Олександра Кульбаби чув уже весь зал. Мер Анатолій Юрченко на вечір Другої школи не прийшов.  Напередодні він поздоровляв випускників Першої.

Усім 32 випускникам вручили атестати, а Саші Шпотаку  ще й медаль. Він єдиний золотий медаліст школи.

 

Випускники у своїх виступах згадували шкільні роки, дякували за підтримку вчителям і батькам. Була й музична програма: від кожного класу виходило два-три солісти, а решта підспівували. Під час виконання пісні про маму Лоліта Пшебильська підійшла до своєї мами та обійняла її. А коли звучала пісня «Не плач, не плач, не плач, тату», розчулювалися чомусь виключно мами та одразу починали витирати сльози. Але загалом у цей день мало хто плакав.

Ну і, звичайно, що ж за свято без танців? Перший танок виконала старша група танцювального колективу «Сонечко»  чотири дівчини, з яких дві  випускниці: Віка Смірнова та Аня Бартко. Після танцю Віка одразу побігла перевдягатись у випускну сукню для наступного танцю, вже парного. Далі глядачів чекав ще один парний танець під Skyfall співачки Адель  пісню, яку обирала сама танцівниця, Аня Бартко, деякі рухи ставила теж вона, порадившись зі своєю наставницею.

 

Завершили танцювальну частину вальсом. Випускникам піднесли коровай  як знак того, що батьки благословляють їх на початок самостійного життя. Класним керівницям теж вручили по короваю  так батьки подякували вчителькам за турботу про дітей. Символом цього дня були незабудки: про них не раз згадували у виступах, а на прощання класні керівниці власноруч прикріпили на одяг кожному зі своїх вихованців квіточку незабудки, зроблену з атласних стрічок.

Проводжали випускників під оплески всього залу. При виході кожному вручили по повітряній кульці, а першим трьом парам  по троянді, які вони потім поклали до монументу біля Вічного вогню.

Після покладання квітів випускники пішли до «Версалю», всю дорогу скандуючи: «Друга школа! Друга школа! Друга школа!».

 

Ми запитали тепер уже колишніх школярів про враження від випуску.

 Враження незабутні, тому що це останній мій день у школі. Це назавжди залишиться у серці. Сумуватиму за однокласниками, бо я їх дуже сильно люблю. І за школою, бо там ми були дітьми, за якими всі бігають, а тепер кожен буде сам за себе, каже Маша Пінтя.

 Радіємо, бо закінчили школу. Але якщо глянути з іншого боку, то школа  це класно, це ж не лише уроки. Зараз атмосфера чудова, всі веселяться. А потім ми розійдемося і зустрінемося вже хтозна-коли, тому я буду за всім цим сумувати,  говорить Аня Бартко.

О десятій годині ночі в небо запустили салюти, а о п’ятій ранку випускники другої школи зустрічали світанок біля Дністра.


Ви можете допомогти нам щоденно оновлювати сайт, видавати газету, проводити заходи, розвивати Ямпіль та район. Просто передплатіть «Дирижабль» або зробіть благодійний внесок на будь-яку суму— карткою через інтернет або квитанцією через банк.

670_banner_49

Знайти схожі статті:, ,
У нас ще багато нерозказаних історій про Ямпіль та ямпільчан. Але без вашої підтримки ми не зможемо розповісти їх.

Коментарі

Надіслати

Оголошення

Увійти

Реєстрація

Generation password