Виноробам дали зелене світло

Раніше кожен виробник вина мав щороку купувати ліцензію на оптову торгівлю. Вона обходилася у 500 тисяч гривень. Але на початку жовтня цю вимогу скасували, і це стало важливою подією для українських виноробів.

Звичайно, підприємствам з великими обсягами виробництва і налагодженим збутом платити півмільйона гривень було не важко. Але в Україні таких заводів мало, їх можна перелічити на пальцях. Натомість приватним підприємцям, які хотіли запустити винний бізнес з нуля, дорога ліцензія не давала розвиватися.

Лише порівняйте: доля цієї ліцензії в собівартості однієї пляшки вина миколаївського заводу «Коблево» у 2013 році складала 30 копійок, а невеликого підприємства «Зелений гай» тієї ж області — 24,9 гривні. Саме тому про необхідність скасування ліцензії говорили давно. Проект рішення подали на розгляд Кабміну ще півтора року тому, а ухвалили тільки зараз.

Тепер, аби заробляти на вині, достатньо буде сплатити лише вартість ліцензії на виробництво алкогольних напоїв. Це 780 гривень на рік. І, звісно, обладнати лінію виробництва — на це знадобиться як мінімум 600-700 тисяч гривень. А ще буде мороки з узгодженням технічних стандартів.

Як було раніше

Виноробними регіонами в Україні вважаються Одеська, Херсонська, Миколаївська, Закарпатська й Запорізька області. І, звісно, анексований нині Крим.

На картах, де позначені регіони виноградарства, південь Вінницької області не зафарбований. Хоча і в Ямпільському, і в Могилів-Подільському районі ледь не в кожному другому домашньому господарстві вирощують виноград і роблять домашнє вино.

В управлінні агропромислового розвитку райдержадміністрації повідомили, що не мають даних стосовно площі виноградників на Ямпільщині, бо всі вони знаходяться на присадибних ділянках.

Великих виноградників у районі точно немає.

Але так було не завжди. Старші ямпільчани пам’ятають, що колись виноградники були у кожному колгоспі. Вчитель біології і краєзнавець Михайло Гервазюк згадує великі насадження у Качківці та Михайлівці.

— У Михайлівці робили вино у колгоспі. Коли Горбачов оголосив антиалкогольну кампанію, продавали його під виглядом виноградного соку.

Житель Гальжбіївки Анатолій Шиндер, який займається розведенням сортового винограду, стверджує, що у Ямполі навіть будували винний завод. Було це в 1960-70 роках. Звели кілька корпусів і закинули. Потім вони стали частиною приладобудівного заводу.

А винороб із Цекинівки Анатолій Рачковський згадує, що у них у колгоспі виготовляли до 200 тонн вина.

Була ємність на 1,5 тонни, яку називали «мама». Це вино заливали в цистерни, і по три-чотири машини везли в різні міста. Зокрема, постачали у місто Орел в Росії.

— Бувало, приїжджали у село машини з винних заводів і закупляли у людей вино — в того тонну, в того півтори тонни, — розповідає Анатолій Рачковський. — Потім вони робили з цього кріплені вина чи ще щось.

У 1980-90 роках виноградники на Ямпільщині зникли. Дехто це пов’язує з сухим законом 1985-87 років. Тоді по всьому СРСР винищили багато виноградників. У Молдові, приміром, вирубали 40 % усіх насаджень. Але люди, з якими ми спілкувалися, не пам’ятають вирубок. Кажуть, що господарства просто занедбали свої виноградники.

Ростуть майже всі сорти

Анатолій Шиндер стверджує, що Ямпільський район гарно підходить для вирощування виноградної лози:

— Тут ґрунт піщаний, а це добре для винограду. Південні схили Дністра гарно підходять для посадки, і клімат у нашій місцевості теплий.

Вирощувати на Ямпільщині можна практично всі сорти винограду, окрім дуже пізніх. Але варто враховувати, що Ямпільщина — це зона прикопного виноградарства. Тобто на зиму лозу потрібно очищати від листя, класти на землю і засипати зверху ґрунтом. Якщо цього не зробити, рослини можуть померзнути взимку. Це звична практика для багатьох виноробних регіонів — приміром, для північної частини Молдови чи півночі Грузії. Нижче Кишинева можна вже не прикопувати.

— Виноград — це трудомістка культура, — каже Анатолій. — З ним треба працювати більше, ніж із садками. Те, що лозу потрібно прикопувати, одна з причин, чому у нас не дуже хочуть вирощувати виноград на великих площах. Хоча прикопку можна механізувати.

Винороб Анатолій Рачковський також запевняє, що в Ямпільському районі можна вирощувати виноград у промислових масштабах. І, відповідно, робити вино. Зі свого досвіду знає, що з двох тонн винограду виходить близько тонни напою.

Повернуть гроші за саджанці

Те, наскільки перспективним може бути виноробний бізнес, ілюструє приклад, який наводить сайт «Європейська правда». Там розповідають про регіони Пріорат і Ріас Байас в Іспанії. Ще років 30 тому їх взагалі не було на карті виноробства, але згодом там з’явилися сотні винних господарств. За рахунок цього бізнесу регіони з депресивних перетворилися на економічно розвинуті.

Чи зможе Ямпільщина повторити цей успіх, покаже час. Наразі в районі окрім потенціалу немає взагалі нічого.

Ті, хто вирішить цим займатися, зможуть скористатися можливостями, які дає районна програма розвитку садівництва та виноградарства на 2016-2020 роки. Її ухвалили весною цього року. Депутат райради Григорій Мельник, один із її розробників, каже, що програма компенсує фермерам близько половини вартості саджанців. Але тільки у разі, якщо вони були придбані у ліцензованих розплідниках. Є також обмеження по площі. Компенсують лише вартість саджанців, що ростуть на території до двох гектарів. Для фруктових дерев і горіхів площа більша.

— Але поки що до нас ніхто не звернувся, — зізнається Григорій.

Щоб стати учасником програми, потрібно подати заявку в управління агропромислового розвитку районної адміністрації. Остаточне рішення у кожному випадку приймає районна рада.