Спочатку продавала з візка пиріжки, а тепер будує друге кафе

Тетяні Якименко належить кафе «Домашній затишок», котре працює уже шість років. А започаткувала Тетяна свій бізнес сімнадцять років тому. Власне, слово «бізнес» до тодішнього її заняття навряд чи підходило: просто напекла вдома пиріжків із вишнями та яблуками, склала на візок і рушила на базар — продавати.

За освітою вона — вихователька, проте часи були скрутні й непевні, з роботою сутужно. А на руках — двоє маленьких дітей. Торгівля бачилась їй єдиним виходом.

— У перший день було соромно та лячно: що люди подумають? Але діватися нікуди, потрібно якось заробляти. Згодом звикла, пристосувалася, навіть подобатися стало, і я почала готувати більше. Чоловік допомагав у всьому: і пиріжки пекти, і по базару ходити, — розповідає Тетяна Якименко.

— До такої думки мене підштовхнула подруга. Спитала якось: «Таню, а чому ти не носиш їжу по організаціях?» — «А, що будуть їсти?» — «Звичайно ж, будуть!». Перші дні було трохи незвично й соромно, але люди купували домашню їжу, — каже Тетяна.

Після цього в неї виникла ідея відкрити кафе. Воно називається «Домашній затишок» і розташоване неподалік від аптеки «Три Ю», біля лікарні, тому сюди частенько забігають попоїсти медпрацівники, а ще — школярі, поліцейські. Тут готують їжу на замовлення. Можна зателефонувати (телефон —097-077-38-85) і на вас чекатиме комплексний обід.

Тетяна каже, що такими послугами користуються будівельники, працівники казначейства, суду, військкомату.

— Комплексний обід, у який входить салат, картопля, котлета або відбивна, коштує 22 гривні. Це базове меню, але, якщо клієнт хоче, можемо щось змінити. Стараємося працювати без великих націнок, адже розуміємо, як зараз у людей із грішми.

Замовляють тут їжу не тільки ті, кому треба на роботі перекусити в обідню пору. — У мене є один знайомий: сам він не вміє готувати, жінка старенька й сил не має, а син служить у зоні АТО. Ходити в місто по продукти їм важко, тому я готую для них і відвожу їм додому. Замовляють зазвичай перші страви, інколи суп чи юшку, часом балують себе млинцями та голубцями.

Готують у кафе на двох електроплитах.

— Нам вистачає й цього. Кухня велика, розвернутись є де. Роботи багато, адже ми готуємо також страви на весілля, дні народження, хрестини, випускні вечори, ритуальні обіди. Допомагає мені вся сім’я: чоловік, невістка та сини. Наймолодший син, якому 16 років, порається на кухні. Я гадаю, що він піде в кулінарію і стане кухарем. У нього є до цього здібності. Та й кафе буде кому залишити, — каже Тетяна.

Клопотів вистачає не лише в кафе, адже в обійсті є домашня живність: кури та кролі. Їх доглядають чоловік і син, поки господиня порається в кафе. А вона має клієнтів навіть у Могилеві-Подільському, частенько возить туди свої страви. Чимало замовників є й у довколишніх селах.

Зараз родина Якименків будує біля місцевого ринку «Виноградар» на роздоріжжі нове кафе. Оформити його збираються в українському стилі. А головне — тут буде справжня піч, причому не декоративна, а діюча.

— Мрію мати в новому кафе українську піч, аби випікати свій хліб, пиріжечки, тортики. З печі воно ж смачніше, та і зроблене все власними руками, з любов’ю. Взагалі-то хотілося б відкрити подібні кафе по всьому району, але я розумію, що це поки що лише мрія, — говорить Тетяна.

Журналіст «Дирижабля» знаходився в кафе «Домашній затишок» приблизно одну годину. За цей час, туди завітало чотири вагітних жінки з роддому, дві медсестри, а по телефону прийняли сім замовлень.