Де знайти доступні і навіть безкоштовні табори для дітей

Ніяких домашніх завдань і уроків. Можна спати до обіду і гуляти до ночі. Якось так літній рай виглядає для школярів. Але для батьків все видається трохи складнішим — треба вигадати, чим зайняти дитину, і знайти гроші, аби це оплатити. Звісно, можна відправити до бабусі. Цей варіант буде бюджетним і надійним — ніхто не лишиться голодним. Хіба навпаки, перегодованим від одинадцяти обідів на день.

“Дирижабль” розвідав, чим зайняти дітей влітку, окрім як відвіданими бабусі, скільки це коштуватиме і чи знайдеться щось безкоштовне.

Дитячі табори: Дещо дорого, зате весело, безпечно і корисно

Це вже давно найпопулярніший варіант. Про дитину дбатимуть, годуватимуть, розважатимуть, часом навіть вчитимуть і возитимуть на екскурсії.

Море, гори, обласний центр, ліс — локацій інтернет і туристичні фірми пропонують безліч.

Ще можна вибрати тривалість, умови проживання. Або обмежити вибірку тільки таборами на морі. Чи наметовими, коли діти вечорами насолоджуються співами біля багать. Або, зрештою, мовними, де хоч не хоч, але доведеться вивчити англійську. Словом, таборів нині — хоч греблю гати. Є спеціалізовані сайти, які збирають інформацію про них. Скажімо, parta, kidscampfest і childcamp. Шукаючи там щось, зверніть увагу на відгуки — розлючені мами обов’язково напишуть про мишей у шафі, якщо такі були.

Як правило, зміни тривають по два-три тижні. І за цей час доведеться заплатити мінімум 3 тисячі гривень. Скоріш за все, це буде не п’ятизірковий відпочинок, а з душовими кабінами та туалетами на поверсі, хоча, звісно, бувають й винятки. Є табори вартістю й по 10 тисяч, причому вони не вважаються елітними.

Ціна — це поєднання різних факторів, розповідає Наталія Лотоцька, засновниця англомовних таборів Green Country.

Середня вартість проживання/харчування на добу в більшості складає від 300 до 650 гривень.

Це залежить від кількості людей в кімнаті, зручностей та інших деталей. Ще гроші йдуть на персонал, точніше, на співвідношення працівників і дітей, наявність лікаря, додаткових спеціалістів. Матеріали для творчих занять теж впливають — інколи їхня вартість сягає ста гривень на день, якщо це, скажімо, спеціалізований художній табір. Зважати варто і на екскурсії — буває, їх вказують ледь не з десяток, а потім виявляється, що за них треба платити додатково, бо вони не входять у вартість путівки.

— Найдешевшим варіантом є денні програми. Вони теж цікаві і є хорошою альтернативою при обмеженому бюджеті, — каже Лотоцька. Такі програми передбачають, що дитина ночуватиме вдома, а в таборі буде лише вдень. Тоді не доведеться платити за проживання. Великі міста на кшталт Києва чи Львова нині багаті на такі табори, особливо ті, які спеціалізуються на вивченні англійської — діти одночасно бавляться і вчать мову. Очевидно, що цей варіант не надто пасує для Ямполя — до Львова чи навіть Вінниці ніхто не зможе їздити щодня.

Дешеві табори дуже заманливі, але там може чекати сюрприз: антисанітарія чи вожаті-студенти, які зовсім не дбають про дітей.  Але є й безпрограшний варіант — власний імпровізований табір, каже директорка Green Country:

— Можна домовитися з двома-трьома сім’ями і організовувати ночівлі один в одного, по черзі вигадувати дозвілля. Це вихід із ситуації.

---

Майже безкоштовні варіанти від громадських організацій

Із безкоштовними активностями для дітей все непросто. Адже діти потребують відповідальності і догляду, а організація їхнього дозвілля вимагає фінансових вкладень. Шанси подорожувати не за шалені гроші з’являються у дітей… ближче до підліткового віку. Нині для ще не повнолітніх, але вже не дітей, громадські організації створюють короткочасні освітні проекти.

Скажімо, американське урядове агентство «Корпус миру» та Вінницька правозахисна організація «Джерело надії» цього літа проведуть табір для дівчат. Він називатиметься «GLOW. Вперед і вгору — 2016» і триватиме тиждень наприкінці серпня у Степашках. З кожної області відберуть до восьми дівчат, до них приїдуть волонтери з Америки.

Доведеться сплатити лише внесок у 250 гривень, а проживання, харчування, футболки і роздаткові матеріали забезпечать організаторами.

— Ми запустимо реєстрацію десь у червні. Основний напрямок табору — подолання стереотипного мислення, протидія торгівлі людьми, жіноче лідерство. Учасниками зможуть бути лише дівчата-підлітки, а перевага надаватиметься тим, чиї сім’ї перебувають у складних життєвих обставинах, — розповідає одна із організаторок Юлія Рудюк.

Більшість із таких безкоштовних проектів лише готується, тому новини про них з’являються за кілька тижнів до подій. Але це не біда. Бо ж є ми. “Дирижабль» буде моніторити всі можливості цього літа і обов’язково розкаже, якщо знайдемо ще щось цікаве.

Скаутство зі сторічною історією

“Пласт” — це скаутська організація, яка виникла в Україні в далекому 1911 році. Нині в “Пласті” більш ніж шість тисяч людей, існує 122 осередки в усіх областях. У Ямполі поки немає, зате є у Вінниці, і ямпільчани можуть долучатися до нього.

Пластунів вчать жити в природі, самодисципліновуватись, загартовувати характер і тіло.

Табори — далеко не єдиний формат діяльності “Пласту”. Насправді, табір — це завершальний етап роботи з дитиною протягом року, розповідає пластунка Анастасія Бондаренко.

(фото зі сторінки Насті Бондаренко у Facebook)

«Пласт» працює протягом усього року, щотижня організовує зустрічі, мандрівки, екскурсії, змагання. Діти навіть їздять верхи і стріляють з лука. А ще вчать історію, природознавство і подорожують країною. Їхати в пластовий табір, як на перший пластовий захід у житті, дівчина не радить. Каже, що життя в наметі, чіткий порядок дня, мандрівки на довгі дистанції далеко можуть бути стресом для дитини у 12 років. Особливо, якщо вона ніколи таким не займалася.

— У «Пласт» треба йти восени-взимку. Тоді ми нормально встигаємо всього навчити. Я пробувала брати без підготовки двох дівчат — не пішло. Все таки у нас є елементи виживання в природі.

Але є і такі діти, які після таборів лишаються — це дійсно затягує.

(фотографії зі спільноти вінницького пласту у «Вконтакті»)

Після шістнадцятиріччя підліток може отримати свої «Три пера». Це своєрідний іспит, який можна скласти після теорії виживання і закріплених практичних навичок. Суть полягає в тому, щоб три дні прожити в лісі з мінімальними засобами для існування. З собою можна взяти огірок, цибулину, трохи крупи, дві цукерки, банку консервів, три сірники, ніж, шматок клейонки і спальник. Все інше потрібно зробити самостійно:

— Людина йде в ліс і робить ложку, стріли, лук, палицю для походів, мотузку і шелест для спання, — пояснює Настя. Виконані завдання перевіряють, причому щодня завдання ускладнюється.

У перший день забороняється говорити — навіть якщо інструктори щось випитуватимуть. А на другий потрібно сховатися, аби тебе не знайшли за димом від вогнища.

Пригоди й випробування — програма для дітей від 11 до повноліття. Для менших програма зовсім інакша. Тут з дітьми більше навчаються, граються, співають, майструють. Їхати можна без підготовки. Діти житимуть у будиночках, спатимуть на ліжечках, на відпочинкових базах, їжу готуватимуть професійні кухарі. Для маленьких, від 6 до 11 років, влаштовують тематичні табори: музичні, краєзнавчі.

На Вінниччині цьогоріч відбудеться аж чотири табори. Два із них доступні для непластунів. Один триватиме наприкінці червня — початку липня в Барському районі для діток від 6 до 11. Коштуватиме це близько 2500 гривень за 10 днів. Ще один — для доросліших, від 11 до 17 років, вартість до 1000 гривень за два тижні.

— Сподіваємось, що цього року ззовні долучиться більше 10 людей. Часто батьки не пускають дітей, бояться — все ж треба жити в наметах і готувати на вогнищі.

Але саме після таборів діти лишаються в «Пласті» і запалюються ідеєю, — каже Віта Кулинець, пластунка з Вінниці.

Осередки «Пласту» є ще в Бару й Калинівці — якщо після таборів розлучитися зі скаутством буде важко.