Перші дні в таборі «Світанок». Фоторепортаж
З приїздом дітей табір ожив. У перший же день малюки обсіли всі гойдалки, тим часом за столиками проходили зібрання загонів: обговорювали назви та «речівки». Вирішили, що кожен загін має виготовити власну газету зі своєю назвою й девізом. Всього загонів п’ять: Козачата, Незалежні, Патріоти, Відважні та Українці.
Дітей поселили в маленькі різнокольорові будиночки. Вони знайомилися, грали в карти, їли цукерки, яких понавозили цілі пакети, щоб вистачило на всі три тижні відпочинку.
Поснули дітлахи о першій годині ночі. А от вожаті полягали спати аж під ранок: щось домальовували, дописували плани. Вночі директор Микола Такул табору зробив обхід і лишився задоволений: кругом тиша і спокій.
— Це перший раз така спокійна ніч після заїзду за 5 років моєї роботи в таборі, — говорить директор.
Мешканці будинку № 22
У кожному будинку проживають по четверо-п’ятеро дітей. Розеток немає. Освітлення вмикається під вечір у всіх будиночках одночасно. Сплять діти на нових ліжках із новими матрацами.
Жильці будиночків привітно запрошували зазирнути до них у гості. Ми завітали у будиночок № 22. Тут проживають п’ятеро дівчаток, чотири з них — із Ямполя. Найстарша — Руслана Чоловська, їй 16 років, Маші Щегловій — 14, Марині Боднар — 13, Вікторії Ворнік — 12, а Олі Дерен із села Русава — 13 років.
— Я з багатодітної сім’ї, нас у мами троє. Мама працює на приладобудівному заводі, і путівка нам обійшлась у півціни, — розказує Марина Боднар.
— Ми приїхали сюди за новими знайомствами та розвагами, — каже Руслана Чоловська. — Вожаті хороші, веселі, розповідають багато цікавого. Годують нас дуже смачно.
— Тут добре, тільки спека дошкуляє, тому хочеться, щоб швидше зробили басейн. У нас уже була перша дискотека, натанцювалися та познайомилися з багатьма новими друзями, — хвалиться Оля Дерен.
Вожаті приїхали з Вінниці
Відпочивати в табір приїхало 124 дитини, 36 — з Чернівецького району. Вік різний — від шести до 18. Всіх дітей розбили на п’ять загонів. Опікуються ними 11 вожатих, п’ятеро з яких — дівчата. Всі вожаті навчаються у Вінницькому педагогічному університеті чи педагогічному коледжі. У таборі вони проходять практику.
— Я раніше ніколи не був у таборі, тому мені самому цікаво, як це, — каже Євген Топчій, студент коледжу.
А Катерина Коваль, студентка педуніверу, розповідає:
— Приїхала, поприбирала територію й подумала: заберіть мене назад додому… Але наступного дня прибули діти, і відразу стало веселіше.
Годують на 65 гривень у день
На обід мешканців табору збирають вожаті. На столах чекають тарілки з борщем, хліб та абрикосовий компот. На друге — картопля з курячою відбивною. Діти-чергові самі розливають борщ по тарілках.
Першими до їдальні підходять найменші. Але виявляється, що зайти не так-то просто. Вожатий Євген стає при вході і тричі запитує малюків:
— Хочете їсти?
Діти щоразу дружно скандують:
— Так!
— Ну, тоді заходьте, як жабки, навприсядки, — дозволяє Євген. Діти весело заходять до їдальні і швиденько біжать до столів.
Харчування в таборі п’ятиразове. На кухню привозять свіже охолоджене м’ясо, овочі та фрукти. У холодильниках — баночки зі стікерами, на яких вказана дата виготовлення. На харчування кожної дитини виділяється 65 гривень на добу. Також на добу кожній дитині дають пляшку негазованої води, із солодкого — печиво та фрукти. Скоро привезуть морозильник, тоді буде й морозиво.
Вечеря тут о 20.00, а відбій о 23.00. годині, тому із собою діткам дають підвечірок на випадок, якщо вони до сну ще захочуть їсти.
— Все дуже смачно, — каже дев’ятирічна Влада з Борівки Чернівецького району. — Порції великі, часом навіть не доїдаємо. Але солодкого хочеться побільше.
Актовий зал і сухий басейн
У головному приміщенні, крім їдальні, є ще й актовий зал. Ремонту він не бачив давно: стільці обшарпані, піаніно не настроєне, штори запилені. Стіни прикрашені малюнками дітей зі змін попередніх років. На сцені ще залишився великий білий екран для перегляду фільмів та старий раритетний кінопроектор. Його давно вже не вмикали. Щоб виправити цю ситуацію, у таборі вирішили взяти у другої школи в тимчасове користування новий проектор та екран. Планують показувати сучасні мультики та художні фільми.
Якщо надворі занадто холодно чи йде дощ, до послуг дітей — кімнати дозвілля, які нещодавно відремонтували. Там можна пограти в настільний теніс, шахи, шашки та інші ігри.
Під вечір вожаті ведуть дітей приймати душ. Є дві душові кімнати: окремо для дівчаток і для хлопчиків. Приміщення дезінфікують після кожного використання. Хлорку не використовують.
— Ми користуємося таблетками «Акватабс». Вони дорогі, проте ефективні, — пояснює Микола Такул.
Недалеко від будиночків є рукомийники — тут можна вмитися, помити руки й почистити зуби.
Діти з нетерпінням чекають, коли приведуть до ладу басейн. Зараз на його дні — пісок і зарості бур’яну. Старий брезент, яким вистеляли дно і стінки, злежався й має багато дірок, його не раз клеїли, проте це вже не допомагає. Тому споруду мають почистити й поставити всередину новий надувний басейн.
Лікар і «голосовий зв’язок»
На випадок, якщо комусь знадобиться медична допомога, у штаті є один лікар та дві медсестри. Приміщення медпункту гарно відремонтоване. Дві кімнати відведено під ізолятор, ще одна кімната призначена для прийому пацієнтів. Медикаментами забезпечені повністю.
— Діти вже зверталися з подряпинами та укусами комарів, — розповідає медсестра Оксана Задачина.
Вулиця табору з різнокольоровими будиночками має майже цікавий вигляд. Найпершим впадає в очі червоний будиночок із написом «Штаб». Колись тут висів динамік, і якщо когось потрібно було терміново викликати у штаб, то це робили з його допомогою. А зараз у подібних випадках використовують «голосовий зв’язок»: на сходинки виходить старший вожатий Микола Шевчук і кричить, приміром, таке: «Женя, четвертий загін, підійди у штаб!»
Ви можете допомогти нам щоденно оновлювати сайт, видавати газету, проводити заходи, розвивати Ямпіль та район. Просто передплатіть «Дирижабль» або зробіть благодійний внесок на будь-яку суму— карткою через інтернет або квитанцією через банк.
Коментарі