Три страуси ходять по подвір’ю разом з курми і качками

У Цекинівці з’явилися екзотичні для наших широт птахи — страуси. Побачити їх можна в обійсті тутешнього мешканця Івана Олійника. Крім страусів, 60-річний господар і його дружина, 59-річна Тетяна мають велике господарство: тут є фазани, павичі, папуги, кури, голуби, перепілки, кролики, акваріумні рибки і навіть дика свиня.

Іван Олійник захопився розведенням і колекціонуванням тварин ще в дитинстві. Рибками та папугами займається з шести років. Він власник кафе «Юлія» у Цекинівці. Зароблені кошти і допомагають утримувати улюбленців. Весь день проходить у турботах по господарству.

— Я зранку встав — і вже знаю, що кому дати. Я сам цим займаюся, жінка не допомагає, — говорить Іван Олійник.

Виростають на сантиметр за добу

Найбільші птахи у господарстві — страуси. Іван купив трьох одномісячних страусів у травні цього року у невеличкому господарстві в Чернігівській області. Це пташенята, зараз їм по півроку.

До чотирьох місяців страусам господар давав спеціальний корм з повним комплексом вітамінів і мінералів. Крім цього, люцерну і кульбабу. Птахи підростають за добу на один сантиметр.

 

— Я цілий рік у черзі стояв, щоб придбати страусенят, — згадує Іван Олійник. — Перевозили їх у довгих високих і вузеньких ящиках. Я не знав, які вони за розміром, і взяв із собою бананові ящики. А вони, виявляється, не такі вже й маленькі — як доросла курка на довгих ногах. Ще треба знати, як їх правильно в руки брати. Не візьмеш, як курку, за ребра, бо вони дуже хрупкі і можуть зламатися. Страуса піднімають за кіль і хвіст. Він тоді ногами махає. У нього сила є, а кісточки молоденькі, і він собі ніжку зламати може.

Одномісячних страусів Іван купував по 2 800 гривень. Дорослі коштують від 15 до 20 тисяч гривень.

Камінці замість зубів  

Страуси в неволі живуть до 50 років. Дорослі страуси заввишки до 2,5 метра. Зараз вони зростом до 1,8 метра і вагою близько 50 кілограмів. До року ще не зрозуміло, де самець, а де самка.

— Дай Бог, щоб «дівчатка» були, — каже Іван Олійник, маючи на увазі, що він не проти поласувати страусиним яйцем. Що ж стосується м’яса птахів — то у Олійника зоопарк, а в зоопарку тварин не їдять.

 

Страусам згодовують п’ятилітрове відро зерна в день. У них 70 відсотків шлунку забито камінням — вони не мають зубів, і це допомагає їм перетравлювати їжу. Щоб вони не з’їли якогось гвіздка, Іван Васильович ходить повсюди з магнітом і збирає гострі цвяшки.

Страуси фактично не хворіють. Морозів не бояться, купаються і граються в снігу. Температура їхнього тіла — 41 градус, усі бактерії гинуть. Птахи хіба що травмуватися можуть. У загоні не повинно бути місця, куди б страуси могли голову на довгій шиї засунути, а то можуть і відірвати.

Страуси рятують курей від шулік

— Вони дуже спокійні птиці, хоча й цікаві: он, дивись, зараз з мене кашкета зніме. Ковтають усе підряд. Коли я їх купував, то дорослий страус у господаря зв’язку ключів витягнув і ковтнув, — пригадує Іван Олійник.

Міф про те, що вони засовують голову в пісок, коли лякаються — таки міф. Страуси, коли бояться, присідають і витягують шию по землі або тікають.

Ніякого спеціально вольєра для страусів Олійник не будував. Вони мешкають у нього просто на подвір’ї. Гуляють разом з курми, качками, гусями.

 

— Я читав, що вони всю іншу домашню птицю чавлять, тому для них окреме місце потрібне. Але мої зі всіма дружать. Вони у мене змалечку разом з курми ходили і їли. Якщо не приручати до рук, то вони дуже агресивні. Сильно б’ють ногами. В Австралії розводять страусів, коли стада овець мають. Вони від шакалів стадо рятують. Страуси щодня мають гуляти, навіть якщо холодно, то хоча б півгодини побігати повинні. Їм тут вистачає місця, вони розправляють крила і починають танцювати. І ще: відколи по моїй території бігають страуси, коршун не нападає, — ділиться спостереженнями господар.

Голуб-велетень і ящик горілки

У великому, п’ять метрів заввишки вольєрі мешкають близько 150 голубів. Іван Олійник має багато друзів по всій Україні — таких, як він, любителів і колекціонерів птахів. Вони міняються між собою різними видами голубів. Найбільший голуб — римський велетень — має розмах крил до 1,1 метра.

— Мені цей голуб виграв ящик горілки. Ми з друзями поспорили, що голуб важить 1,5 кілограма. Мені не повірили. Ми взяли електронні ваги і зважили його. Я-то це точно знав, перед тим зважив його, — сміється господар.

 

Якщо хтось хоче придбати в нього голубів, Іван Васильович не відмовляє.

— Але в основному міняємось, або я так просто дарую, — пояснює чоловік. — Усі породи, які я люблю, вже у мене є. Їх так багато, що вже і з надлишком. Вони з’їдають піввідра зерна за день. Пара модеїнів зараз коштує приблизно 500 гривень, кінги — 400 гривень, кар’єри — 800 гривень, мончарели — 1 200 гривень. Коли купував мончарелів, думав, будуть нестись і матиму голубенят. Вони неслись, а пташата не вилуплювалися. Навіть під інших голубів яйця підкладав, але нічого не вийшло. Зараз тільки самець залишився, самка загинула.

Голуби, які сміються і фазан-забіяка

У Івана Васильовича є голуби, які сміються. Вид називається індійська орличка. На вигляд вони як звичайні голуби, до яких ми всі звикли.

— Буває, проходиш біля них, а вони як засміються, аж самому смішно стає, — каже господар. — У цю ж клітку на літо я поселяю папуг виду корели. Вони тут яєчка висиджують. А маленьких папужок у Ямпіль на продаж віддаю.

Тримає Олійник дві пари павичів. Їх привезли з Києва. Самочки весною вже будуть нестися. А самці зараз поскидали свої красиві хвости, тепер аж до весни будуть їх відрощувати. Весною павичів випускають з кліток, і вони гуляють по загону.

 

Має господар і фазанів — купив на виставці в Умані. Один із них — королівський фазан.

— Йому вже три роки. Називаємо його Змієм Гориничем, а ще — Бандитом. Він такий агресивний, що я заходжу до нього з віником. Якось, коли він бився зі мною, зламав одну шпору. А раз у дощ вилетів, і на мене — атакувати. А у мене в голові одна думка: жалко, якщо втече. Тоді я його саком — хап, і піймав. Він живе у клітці з павичами. Ті його трохи «дресирують», він їх побоюється. Є ще золоті фазани, я давно мріяв їх придбати. Фазани повинні знаходитись у різних клітках, бо це сильні й агресивні птахи, і один з них обов’язково вб’є іншого. Їдять вони зерно, як кури. Морози переносять добре. Ще хочу придбати алмазних і сріблястих фазанів, — ділиться мріями чоловік.

 

Перевозять фазанів не в клітках — у них довгий хвіст, тому потрібно бути з ним дуже обережним. Іван Олійник розповідає, як транспортували цих птахів:

— Ми брали рукав від куртки. Трохи вище резинки робили маленьку дірочку для голови фазана. Зав’язували біля резинки і позаду фазана перед хвостом. Тілом він може спокійно рухати, а хвіст не ламається. Проте у королівського таки зламалося дві пір’їни.

Є у господарстві і китайська пухнаста курка. А друзі з Кіровограда подарували дику свиню. Звуть свинку Маша, вона чорна і велика. Господар каже, що коли маленька була, дуже слухалася, а зараз у неї гон почався, то норовлива стала.

 

Мрія – зоопарк для села

Майже щодня до Івана Олійника приходять сільські дітлахи. Приводили дітей і зі школи і садочка. Страуси підходять близько до відвідувачів і видивляються, як би ущипнути і потягнути.

— У мене є мрія: хочу зробити міні-зоопарк для села, — каже чоловік. — Безкоштовний, мені не потрібно грошей. Поставити у загоні клітки, щоб діти могли зайти і подивитися на птахів. Але вийшло так, що держава виділила землю мені і всім сусідам, видала державні акти. Але одному сусідові не сподобалось, він подав у суд, і нам усім скасували державні акти. Якби влада району трохи допомогла, то я б одразу зайнявся облаштуванням території. У мене вже є велика сітка, щоб накрити нею весь загін і птахи могли там вільно гуляти.

Якщо ви хочете подивитися на незвичайне господарство Івана Олійника, можете домовитись з ним по телефону: (097)318-98-35

Фото Влада Савицького