Де в Ямполі поспати на вуликах

Заходиш, зачиняєш двері, лягаєш, дихаєш. Чим глибше, тим краще. Ось і все, що потрібно, аби підправити здоров’я в невеликому дерев’яному будиночку, який знаходитися на пасіці подружжя Онілових в Ямполі. Про решту подбають бджоли, на вуликах яких ви будете лежати.

Всередині будиночок облаштований скромно. Одна лежанка, поряд столик з настільною лампою, на якому лежать журнали і газети, переважно про бджільництво, усі читані-перечитані: затерті, місцями рвуться. На стіні висить православний календар і годинник. Під стелею підвішений сувенір — іграшкова бджола.

Лежанка не вкрита нічим — просто лист фанери із отворами у ній. Якщо його підняти, побачите, два вулики, повітря з яких і наповнює будиночок. Власне, у цьому і є вся технологія. Запах всередині дуже приємний, схожий на суміш ароматів хвої та меду.

Пасічник Анатолій Онілов стверджує, що людина зайшовши до будиночку, за 10 хвилин засинає.

— Я читав, що японці пари із вуликів консервують у спеціальних колбах і продають в аптеках, — каже він.

Крім бджолиного повітря, на людину діють ще два лікувальні компоненти: вібрація та звук, які йдуть з вуликів. Самі бджоли в середину будинку не потрапляють, хіба випадково залетять у двері. Але навіть, якщо вкусять — не страшно.

— Кожного разу, коли я працюю на пасіці, отримую мінімум 20 укусів. Якщо немає алергії, це навіть корисно.

Анатолій з дружиною Олександрою побудували будиночок самотужки три роки тому. Порадила їм це зробити донька Світлана. Вона живе у Вінниці, там в районі П’ятничан один пасічник звів таку ж хатинку років 5-6 тому. Нині до нього приходять люди й платять гроші, аби полежати на вуликах і подихати бджолиним повітрям.

Ймовірно, саме про цього чоловіка розповідала Світлана батькам:

Світлана хотіла, аби батьки побудували бджолину хатинку собі для відпочинку, бо вони працюють з ранку до вечора. У них біля дому є вісім вуликів, у селі Біла поряд з Ямполем — ще 40. Крім пасіки, мають і чимало іншої роботи.

— Тепер я навіть сплю у ньому, — каже про будиночок Олександра Онілова. — Організм очищається, сили з’являються. Знаєте, в радіусі 200 метрів навколо пасіки повітря ніби дезінфіковане, чисте. Я позбулась гаймориту, імунітет став сильнішим, і взагалі рідше хворію тепер.

А от її чоловік рідко заходить у будиночок хіба трохи полежати, на більше часу не вистачає. Але й без того він увесь день проводить біля вуликів. Каже, що по ньому добре видно, яка користь для організму від бджіл. У свої майже 79 років Анатолій дуже бадьорий і енергійний.

Фундамент будиночка подружжя закладало самостійно, далі допомагали друзі, що знаються на роботі з деревом. Конструкцію Анатолій придумав сам, подивившись перед тим в інтернеті, як будували такі хатинки інші пасічники.

Першими пацієнтами Онілових був сусід Василь Уманець і його онук. Вони просто сиділи в будиночку і грали там в карти. Казали потім, що гарно відпочили. Стали часто приходити.

Тепер кожного сезону Онілови мають близько 50 пацієнтів. Спочатку пускали безкоштовно, пізніше почали на цьому трохи підробляти — беруть 15 гривень за годину. Саме стільки в середньому триває сеанс.

Приходили до них лікуватись люди із різними хворобами: астмою, гайморитом, щитовидкою. Анатолій каже, що майже усі відчували помітне полегшення. Але попереджує: не варто розраховувати на повне одужання.

— Це швидше підзарядка організму, а не лікування.

У кожного пацієнта Онілови питають, чи є в тих алергія на бджолині продукти. Власне, це єдине протипоказання. Якось відвідувачка потрапила на два тижні до лікарні через алергію. Вона знала, що її організм може так відреагувати, але дуже хотіла спробувати.

Онілови кажуть, що усі інші їхні пацієнти задоволені. В будинку заспокоюються нерви. Бджолине гудіння знімає напруження не гірше, ніж котяче муркотіння.

— Одна жінка навіть просила замінити годинник на такий, що не цокає, — додає Анатолій. — Бо той заважав їй слухати «музику» з вулика.