Звідки в Ямпіль приїхала самохідка

 Звідки в Ямпіль приїхала самохідка

Танк, що стоїть в центрі Ямполя, витягнули з Дністра. А колись в ньому жила дівчина з дитячого будинку, аж поки мерія не виділила їй квартиру. Потім його хотіли купити за 1 мільйон гривень, але чи то не купили, чи то не продали. Такі чутки можна почути від містян. Але усе це неправда.

По-перше, це не танк, а самохідна артилерійська установка. Якщо бути геть точними, то ІСУ-152. Такі дійсно випускали у часи Другої Світової. Вікіпедія пише, що ці самохідки німці називали «Dosenöffner», тобто «консервний ніж». По-друге, потрапила вона у Ямпіль в 1985 році, коли її списали з військової частини під Бердичевом.

Самохідку знову можна вести в бій. Так каже ямпільчанин Михайло,  який називає себе спеціалістом з артилерії:

«Дирижабль» розшукав людину, яка в’їхала на самохідці у наше місто й зарулила 45-тонним велетнем на сам постамент. Звати цього героя Володимир Горобець. Нині він пенсіонер, а у ті часи був начальником СТО «Сільгосптехніки».

— Самохідку привезли у Вапнярку на платформі, — розказує він. — Це було у квітні. Пам’ятаю, снігу ще лежало багатенько. В кабіні був сніг, лід та мазут. На САУ висіла бирка, а на ній зазначено, що рік випуску — 1944-й. Хлопці, що були разом зі мною, забрали її на згадку. Але потім загубили її.

Володимир Горобець і колишній мер Ямполя Олександр Кульбаба, який допоміг «Дирижаблю» знайти героя цієї статті:

 

Встановити самохідку в Ямполі планували на честь 40-річчя перемоги у Другій Світовій. Але як доставити її у місто, ніхто не сказав. Машина була несправна, сама не їхала.

— Спершу подалися у Крижопільський район. Там будували завод і в них був трал для перевезення важкої техніки. Але нам відмовилися його дати, сказали, що зайнятий.

Тоді ямпільчани повернулися до Вапнярки і вирішили полагодити самохідну машину. На це пішов місяць. Запчастини брали у військовій частині у Дзигівці. Деякі шукали самі — як от фари. Самі натягували гусениці.

— Нарешті змогли завести машину. Допоміг один майор у відставці. За кермо посадили прапорщика з Дзигівки. А ми з майором сіли на самохідці зверху з каністрою води, бо боялися, що мотор загориться. Тоді прапорщику біда була б. Бо та САУ, вона як «Жигулі», тільки вилізти дуже важко.

Коли самохідка приїхала в Ямпіль, її поставили біля «Сільгосптехніки». Стали приводити до ладу. Повністю оновили екіпірування, адже за правилами ззовні на САУ має бути прикріплено лом, трос, дерев’яна колода, бочки. До речі, ті бочки досі залишились на самохідці, бо вони до неї приварені. Решту деталей розікрали, колода згнила від часу.

 

— Я взяв книжки, вичитав, як саме вона має виглядати. Почепили усі зовнішні деталі, яких не вистачало. На бочках затерли рік, бо там був якийсь інший, а не 1944. Намалювали символічні знаки і номер: 422. Знаєте чому 422? Бо у прапорщика з Дзигівки на шоломі був такий номер і він мені того шолома подарував. Тому й так.

Коли самохідку ставили на постамент, подивитись збіглося ледь не все місто. Робив це сам Володимир Горобець. Виїхав від «Сільгосптехніки», пройшов через ворота другої школи і далі на постамент.

— Там оглядова щілина дуже невелика. Коли машина стала під кутом, було видно тільки небо. Але в мене так гарно вийшло її поставити, що можна хоч лінійкою міряти. І це ж я ніколи раніше такою технікою не керував. В армії взагалі в роті зв’язку служив. Знаєте, приємно після себе залишити щось велике і помітне

Автор публикации

не в сети 6 лет

Леся Швець

Комментарии: 0Публикации: 11Регистрация: 02-05-2016
Знайти схожі статті:, ,
У нас ще багато нерозказаних історій про Ямпіль та ямпільчан. Але без вашої підтримки ми не зможемо розповісти їх.

Коментарі

  1. При відкритті цього пам»ятника я і ще сім хлопців з мого класу були в почесній варті.

Надіслати

Оголошення

Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля