Чому не всі врятовані з води дякують за це

— Половина людей, яких ми витягаємо з води, дякують за це. Інша половина — навпаки, кричать, що ми їм завадили відпочивати, що вони б і без нас впоралися, — каже начальник Ямпільської рятувальної станції Віктор Левицький. — Всі біди від пияцтва. За останні роки всі, кого ми рятували, були напідпитку.

Цього року в Ямпільському районі ще не було жодного нещасного випадку на воді чи такого, щоб витягали людей з води у критичному стані.

— У нас є журнал, де завжди записуємо, що відбувається на річці Дністер та на всіх водоймах району, — розповідає Віктор Левицький. — Якщо десь щось сталося, нам одразу повідомляють, і ми записуємо. У цьому році, тьху-тьху, все тихо.

Торік був лише один випадок — взимку у Білій. Чоловік пішов на Мурафі під кригу.

— Наші хлопці діставали його тіло. Метрів триста його під водою протягнуло, — згадує начальник рятувальної станції.

Балона з киснем водолазу вистачає на годину-півтори. Все залежить від глибини занурення та частоти дихання. Значно швидше витрачається кисень під кригою. Як розповідають рятувальники, вода у Дністрі відносно прозора, і коли вони занурюються, то не опиняються у суцільній темряві. Видно на три-чотири метри. Правда, після сильних дощів чи танення снігу річка замулюється і прозорість одразу зменшується.

Дві хвилини під водою

Витягати потопельників — найбільш неприємне в роботі рятувальників. Але головне завдання служби, каже її керівник, — профілактика. Вони пояснюють людям: тут купатися не можна, п’яним лізти у воду не можна. Відганяють від води малих дітей, які купаються без нагляду дорослих.

— Двох хвилин під водою достатньо, аби людині вже не допомогла реанімація, — розказує Віктор Левицький.

Тож якщо хтось почне тонути, шанс витягти його живим є лише в тому випадку, коли рятувальники опиняться поряд. Через це їхнє завдання — постійно патрулювати акваторію річки. Одні пливуть човном по воді, інші — йдуть берегом. Влітку вони мають стежити за всіма місцями в околицях Ямполя, де купаються люди. Торік так врятували одну молдованку.

— Вона зайшла з того берега. Наші рятувальники побачили, як її несе течія, і подумали: все, труп. То голова над водою з’явиться, то ноги. Наздогнали, витягли на човен, зробили штучне дихання — і вона ожила. Доставили на рятувальну станцію, потім у лікарню. За нею там ще прикордонники дивилися. Дуже нам дякувала.

Підступність Дністра

Дністер — не найкраща водойма для купання, стверджує керівник рятувальної станції. Річка дуже бистра, швидкість течії в середньому десь два метри за секунду.

— Якщо порівнювати з Південним Бугом, то вода в останньому, можна сказати, стояча. Дністер дуже підступний. А сюди ж часто приїжджають люди, які взагалі його не знають. Заходять у воду — і їх зносить. Хочуть повернутися до того місця, де зайшли, а не можуть. У таких випадках треба просто рухатися до берега.

Глибина у Дністрі різна — де три метри, де метр і менше. У деяких місцях буває і по сім-вісім метрів, але рідко де. Та й розташування цих ям постійно змінюється: десь дно розмивається, десь замивається. А часом річка пересихає так, що місцями можна до Молдови вбрід перейти.

— Іноді рівень води падає настільки, що ми навіть не ставимо мотори на човни, бо можна гвинт відбити, — розповідає Віктор Левицький. — Рухаємося тільки на веслах.

Ще одна проблема — водорості. Начальник рятувальної станції каже, що Дністер просто затягнуло ними:

— Такі зарослі, що можна легко заплутатися. Коли не було Новодністровської ГЕС, річка взимку більше промерзала, сантиметрів на п’ятнадцять. Потім крига сходила і забирала з собою частину водоростей. Зараз такого немає. А риба не встигає все з’їдати.

Жодного легального пляжу

На всьому українському березі Дністра немає жодного паспортизованого пляжу. В мерії обіцяють взятися за цю справу наступного року, а рятувальники вже обрали найбільш придатне для пляжу місце. Кажуть, хороше місце є за 250-300 метрів від тієї точки, де Русава впадає в Дністер, у напрямку підірваного доту. Дно там рівне, є мілкі місця для дітей, є і глибші — для дорослих. Є як під’їхати машиною. Поруч — лісопосадка, де можна сховатися від сонця.

— Але щоб там був пляж, треба ще багато чого зробити, — пояснює Віктор Левицький. — Необхідно почистити дно. Щось руками зможемо підняти, а для чогось і техніка буде потрібна.

Нині всі пляжі, які є — стихійні. Яке там дно, важко сказати.

Рятувальники, за словами Віктора Левицького, не лише за порядком на воді стежать:

— Діти стрибають з тарзанок, а це небезпечно. Ми їздимо, знімаємо ці мотузки з дерев. І за це на нас часто зляться.

Сім людей, чотири човни, один катер

Ямпільська рятувальна станція — комунальне підприємство, яке підпорядковується району. Вона працює цілий рік, річку патрулюють навіть узимку. Є також графік цілодобових чергувань. Із транспорту в розпорядженні рятувальників — чотири човни, є ще катер КС-100, але ним користуються рідко. За годину роботи він витрачає 40 літрів дизпалива, які нині коштують 800 гривень.

На станції працює семеро людей, з них четверо — рятувальники-водолази. Наймолодшому водолазу 28 років, найстаршому — 35. Середня зарплата у них — 1 450 гривень на місяць. Ще є начальник станції, компресорник і капітан-механік. Останній відповідає за човни і єдиний має право керувати катером. Компресорник заправляє киснем балони, стежить за обладнанням водолазів. Цю посаду на станції займає Сергій Кулик. Колись він також був водолазом, але рік тому потрапив в аварію: Сергія і його друга збив, їдучи на мотоциклі, колишній міліціонер Валентин Кузьма. Сергій втратив ногу, але на службу повернувся. У вільний час навіть займається дайвінгом.

Зв’язатися з рятувальниками можна через екстрений телефон 101 або набравши їхній прямий номер: 2-14-03.