Як Джокери та відьми розслідували в Ямполі убивство

В Ямполі вперше святкували Хелловін. Причому організовано: у форматі квесту. Тематично він був прив’язаний до «вбивства» фермера Панаса, розслідувати яке зійшлося близько 80 людей. Журналісти «Дирижабля» долучились до однієї з команд розслідувальників і зробили репортаж із місця подій.

На годиннику 13:50. Дзвоню колезі, аби перепитати, чи він уже на місці. У слухавці чую: «Свєта, тут жах. Прихопи з собою валер’янку чи валідол». Біля 3D-кінотеатру, місця першої зустрічі, пахне попкорном та солодкою ватою. А всередині організаторка квесту Діана Вишнева разом з мамою Катериною вже роблять усім охочим моторошно-святковий макіяж. Діти з обережністю показують візажистам телефони, на яких зберегли фотографії своїх бажаних образів. Дивляться на їхню реакцію: чи не відмовлять? Але Діана з Катериною на все реагують спокійно.

В кутку «при параді» стоять двоє хлопців, обидва — Джокери (Джокер —герой популярних коміксів, головний ворог Бетмена. Ззовні він схожий на клоуна й фокусника, але його реквізит — смертельний — «Дирижабль»).

— Давай я тебе сфотографую? Подивишся, який вийшов, — каже один.
— Та я знаю, що красивий. Буду маму сьогодні лякати.

— Да, да, бабусю я вже на місці. Скоро буду розфарбовуватись. Не хвилюйся, я з однокласниками буду.

До тебе сьогодні ввечері не зайду, бо перелякаєшся… — тихенько на порозі кінотеатру каже дівчинка в темній вітровці.

14:25. Людей уже повен зал. Пані Катерина із Діаною раз-по-раз перегукуються: «Де чорний олівець?», «Мамо, а стрілки нормальні вийшли?», «Не забагато крові?»

Влад із гімназії обрав собі образ «Доктора Зло» (комічний персонаж, головний злодій із серії фільмів про Остіна Паверса — «Дирижабль»). Присів біля Діани, показав картинку на телефоні. Дівчина одразу ж розмішує кольори й забілює його обличчя. Сама ж вона вже в образі — Катріни з мультфільма «Книга життя».

— Дихати можна, можна. Ти тільки не говори, коли я чорною фарбою тобі губи робитиму, — каже Владові.

Деякі діти приходили вже розмальованими. А дехто фарбував себе на місці сам. 11-річний Євген прийшов до кінотеатру в образі зомбі, якого знайшов в інтернеті. Просидівши півгодини перед дзеркалом, хлопець самостійно себе «доприкрашав».

— Діти, ви ж тільки під “Приватбанк” із торбою не йдіть, і не кажіть: «Цукерки, або смерть». Добре? — попереджує фотограф. Народ сміється.

— Так, ти чого моїх клієнтів забираєш? — Жартома звертається мати до Діани. —

Це ж у мене добре виходить малювати по шиї кров! У мене вже 10 готових, а в тебе?

Крізь дітей сором’язливо пробивається якась жінка. Видно, що когось шукає. Зупиняється поглядом на дитині, яку саме фарбують, і з посмішкою виходить. Я за нею. Виявляється, то була мати, Валентина Петровська. Жінка гойдає в колясці немовля, тоді як старша дитина саме перевтілюється до свята.

— Я спокійно до цього ставлюся. Сьогодні день такий, діти хочуть порадіти, звеселитися. Не бачу причин їм це заборонити, — каже пані Тетяна.

О 15:50 вирушаємо із фотографом до фонтану. На площі вже кучкується «нечисть». Фотографуються. Жінки-мами зайняли місце на «стометрівці».

Весільні гості з найближчих ресторанів, відірвавши погляди від молодих, втупились у чортенят

16:15. Учасників поділили на дві команди. Одна, навіть не дослухавши завдання, побігла до музичної школи. Інша почала перебирати всі камінці у фонтані й біля нього, бо підказки для переходу в наступний тур були сховані під камінням.

— Знайшла! Знайшла! — голосно кричить Ангеліна Ібрагімова, й за секунду її з папірцем уже не видно у купці дітей.

Зібравши всі частинки пазла, діти побачили емблему музичної школи й рвонули туди. Там їм треба було знайти місце, де камінь лежить на камені, й шукати довкола наступний артефакт.

Побігли й ми. А там уже набирають номер мобільного, який віднайшли під двома каменями. То був номер Діани, яка повідомила наступну точку квесту – червоний закинутий будинок.

16:45. Ми із Джокерами у закинутому червоному будинку. З боку річки віє холодом. Через підпалене листя низом стелиться дим. Дихати важко. Хлопці шукають підказки у стінах, знаходять частини карти. Але розшифрувати її не можуть.

— Хлопці, хлопці, ось розгадка! Це зображення вікон іззовні. Всі сюди! – з усіх сил кричить хлопець-«зомбі», що оглядав закинутий будинок із двору.

А от наступну підказку, з віконця будинку, хтось украв до початку квеста. Врятувала хлопців організаторка Діана. Вона показала учасникам фото баржі на Дністрі. Там — наступний етап. Усі побігли туди.

17:05. Стукаємо в двері рятувальної станції. Черговий саме спав. Зпросоння побачивши дивних істот, бідолаха ледве від них відхрестився.

Ось кого Хелловін дійсно налякав. Чоловіку довго довелось пояснювати, що він тут ні до чого

17:13. Знаходимо лист-зізнання Григорія, Панасового друга. В листі розгадка квеста: Григорій був надто п’яний, щоб надати допомогу Панасові, коли той із необережності впав зі східців. Там же знаходимо слово «Бульвар». Усі зрозуміли, де фінал.

17:27. Першими під кафе прибігають Джокери. Крізь туман і світло автомобільних фар видно, як з усіх сторін збігаються захекані діти. Настав час запалити святкового гарбуза.

Діти заполонили кафе, аби всі разом з’їсти по переможному шматочку Хелловінського торта «Бульвар»-івського приготування.

— Хто вже двічі забрав мій чай? — питає Діана. Відповіді нема. Всі якраз ласуть солодким та гарячим чаєм, бо набігались добряче.

— Не очікувала, що прийде стільки людей. Думала, буде під 20. Іще не думала, що всі так швидко розберуться із завданнями. Розраховувала, що гратимуть 2,5 години. Діти впорались швидше. Зараз уже думаю, що варто було поділити їх на чотири, а не дві команди. Загалом задоволена, бо бачу, що всі йдуть радісні. На наступний рік уже планую зробити зомбі-парад, — каже авторка квеста.

Допомагали Діані організовувати квест ямпільські старшокласники Анастасія Чустра й Олександр Шпотак.

— А ти що, як сирота казанська, стоїш? Аж позеленів весь… — звертається тьотя Іра до хлопця Тараса, який стоїть в образі Франкенштейна, мутанта зеленого кольору. — Давай я тобі чайку організую. Присідай. Розслабся.

На 9-ту вечора усі охочі пішли на перегляд фільму жахів. А всі інші — жахати своїх батьків. Не всі батьки знали, де їхні діти, які тимчасом устигли випустити з себе усіх своїх бісиків.