«Мав відповісти на 650 питань»

Вже п’ятий місяць у Вінниці відбирають і тренують нових патрульних поліцейських. Наша область встановила рекорд із бажаючих стати правоохоронцями нового зразка: конкурс був у 34 людини на місце. Ямпільчани теж брали участь у конкурсі, а кілька пройшли відбір і зараз проходять курс навчання в національному центрі поліції. З одним із них ми поговорили. 24-річний Роман відмовився публікувати прізвище і фото, але в решті був максимально відвертим. І ось що він нам розказав.

Головна причина, чому подав заявку — бажання особистих змін. Так склалось, що після закінчення університету в Києві я працював учителем. Але швидко зрозумів, що вчителювання не для мене. Поліція ж одразу привабила. Хотів ще на набір київських поліцейських заявку подати — але якось передумалось, бо за 6 років життя у столиці вона мені набридла. Тоді подумав, що очікуватиму набору у Вінниці. У червні разом із другом дізнались, що набір почнеться у вересні — і одразу ж взялись підтягувати фізичну форму. Бігали, підтягувались. І у вересні подали свої заявки.

Перше тестування було 26 вересня. Складалось із 5 блоків: перевірка знань з математики, української мови, історії, географії та логічного мислення. Щойно ми зайшли до кімнати, нас попросили вимкнути телефони. Кожен мав індивідуальне завдання, списати в когось — не варіант. Питання були серйозні, хоча нічого надскладного. Мені найтяжче далась математика: я ж гуманітарій.
Тоді був другий тест, військово-медична комісія. Лікарі проводили загальний огляд, приймали аналізи.
А третій етап — тест на фізичну підготовку. Він складався з трьох частин.

Перша — підтягування до 12 разів, тоді за дві хвилини біг на сто метрів, і за 5 хвилин — біг на кілометр. Окремо це все неважко. Але ж треба було виконати все одразу.

Виклався на одному — одразу треба переключитись на виконання іншого. Так що це був тест на витривалість.

А наостанок був тест, де перевіряли різні психологічні складові: правдивість людини, чи схильність до самогубства. А потім уже якось виводили формулу придатності до служби поліцейським. Проходило все так: спершу треба було за комп’ютером дати відповідь на 650 питань. Давалось певне твердження, і треба було відповісти «так», чи «ні». Наприклад, таке питання: «Чи пішли би ви в кінотеатр безкоштовно (зайцем), якби знали, що вам нічого за це не буде?» Хтось відповідає: «Ні», мовляв, обов’язково пішов би й купив квиток. Але ж зрозуміло, що це нечесно, що людина прикрашає себе. Бо всі пішли б туди без квитка. Людей, які занадто «правильно» відповідали, запрошували на додаткове тестування, щоб виявити, наскільки вони схильні до брехні. Більшість із тих людей відсіялись.

Спортзал у тренінговому центрі вінницької поліції виглядає так:

Завершальним етапом була особиста зустріч. До співбесіди дійшли 1500 людей, але опісля мало лишитись 275. Тобто, це був найскладніший етап. Як усе було: в аудиторії сиділо два психолога, один представник із Києва, і двоє представників різних громадських організацій міста. Ти заходиш, вони просять тебе в кількох реченнях розповісти про себе. Когось провокували, кричали на них — так перевіряли людину на стійкість до стресу. Були такі, що не стримувались і кричали у відповідь.

Ну а в мене все пройшло спокійно: я розповів про себе, ніхто на мене не кричав. Може, як дізнались, що я вчитель — зрозуміли, що кричати нема сенсу, зі стійкістю до стресу тут усе в порядку.

Попросили змоделювати кілька ситуацій. Наприклад, було питання: «Що будете робити, якщо ви зупинили порушника, а він не виходить із машини. Які будуть ваші дії?» Я сказав, що буду діяти відповідно до закону. Бо якщо він не виходить, на те є певні причини: або він боїться, хоча якби він нічого не скоїв, то боятись не мав би. Скоріше, це натякає на те, що він перевозить заборонені речі, або перебуває у розшуку.
У більшості кандидатів розмови тривали по 3-4 хвилини. А я з ними спілкувався хвилин 10. Наприкінці сказали: «Все, можеш бути вільний». І жодних натяків на те, підходжу я їм, чи ні.

Тоді почались 10 днів жорсткого пекла: усі переживають, ніхто не знає, чи пройшов. А тоді на пошту надсилали вердикт, і якщо проходив — запрошували на тренування.

Київські поліцейські приїхали на спільне тренування з вінничанами.

Зараз у тренінговому центрі я вчу 25 предметів. Маю на це 70 днів. Тут чимало речей мені знайомі. Наприклад, під час Євро-2012 я був волонтером, і теж проходив стажування. Там нам сказали: ви у першу чергу маєте надавати послуги, ви — це сервіс. Тут те саме: усе скероване на те, щоб відучити нас від того, якою міліція була раніше. Що треба викликати довіру населення, що треба завжди вислухати людину і надати допомогу, яку можемо надати.

Що штрафувати — не головне. Важливіше зробити так, щоб людям було соромно порушувати.

Тут за перше порушення можуть навіть не штрафувати — а пояснять, у чому помилка, і як зробити так, щоб її не повторювати. І, думаю, це правильно. Так патрульна поліція стане чимось більшим, ніж колишнє ДАІ, яке лиш на дорогах зупиняла й гроші брала з водіїв. У нас головний метод — «кнута й пряника». Не покарати, а заохотити поводитись коректно.

Фото з сайту МВС, а також надані Романом.

Ви можете допомогти нам щоденно оновлювати сайт, видавати газету, проводити заходи, розвивати Ямпіль та район. Просто передплатіть «Дирижабль» або зробіть благодійний внесок на будь-яку суму— карткою через інтернет або квитанцією через банк.