Пленер скульпторів у Буші присвятять музиці

Скоро у Бушу приїдуть п’ятеро скульпторів. Там на них уже чекають глиби з каменя-пісковика. Щоб перетворити їх на витвори мистецтва, буде зовсім мало часу — лише десять днів, з 4 по 14 серпня.

— Будемо працювати з ранку до пізнього вечора, — обіцяє 40-річний скульптор Ярема Мисько зі Львова. — За такий короткий термін непросто зробити деталізовану фігуру. Але постараємося.

Директор заповідника у Буші Олександр Пірняк каже, що цього року пленер скульпторів «Подільський оберіг» буде проводитись 30 раз поспіль. Вперше митці зібралися тут у 1986. Жодного року не було такого, щоб скульптори не приїжджали у село. Пленери проводилися навіть у важкі 90-ті, скромно та напівофіційно. А з 2000 року, коли село отримало статус заповідника, мистецьке життя у Буші ожило. Хоча й опісля бували тяжкі роки.

— У 2014 проводили пленер лише символічно, — каже Олександр Пірняк. — Але і тоді було створено кілька скульптур, що зображають козацьких ватажків.

Пленери у Буші зазвичай проводяться у серпні. Щоразу митцям задають тему. Торік витесували скульптури, присвячені слов’янському язичництву, а цьогорічна тема — музика Леонтовича. Йдеться про українського композитора, автора всесвітньовідомого «Щедрика», який народився, виріс і працював на Поділлі.

Після пленера скульптури повезуть в село Марківка Теплицького району, де є музей Леонтовича.

— Скульптори уже отримали фотографії і розміри кам’яних глиб, з якими будуть працювати. Це щоб вони заздалегідь могли підготувати ескізи. Раніше художники придумували, що будуть робити уже тут, на місці. Але на цей етап роботи йде багато часу, тож вирішили змінити підхід. — пояснює Олександр Пірняк.

З обласного бюджету на «Подільский оберіг» виділяють 40 тисяч гривень. Цього не достатньо для проведення пленера. Лише на стипендії скульпторам потрібно 25 тисяч — по п’ять кожному. Тому гроші будуть докладати з фонду, який наповнюється за рахунок екскурсій заповідником.

З іменами митців, які приїдуть на пленер, уже визначались. Майже. Нині шукають заміну скульптору з Вінниці, який вимушений був відмовитись від поїздки. Олександр Пірняк хоче знайти на його місце також людину з Поділля. До підбору художників ставиться дуже прискіпливо, бо не кожен зможе створити повноцінну скульптуру з пісковика за такий короткий термін.

Імена чотирьох інших скульпторів відомі. Усі вони молоді, живуть у Львові і вже бували у Буші.

— Добре їх знаю, — каже Олександр Пірняк. — Назар Ткаченко, приміром, дуже талановитий і сміливий молодий чоловік. Воював добровольцем в зоні АТО.

Денис Шиманський родом з Луцька. Але нині живе у Львові, вчився тут у академії мистецтв. Відомий не лише як скульптор, але і як художник.

Сергій Жолудь — також зі Львова і також вчився у академії. Працює з різними матеріалами: камінь, дерево, глина і навіть крига.

Ярема Мисько — родом з відомої мистецької родини. Його дід Емануїл Мисько — легендарний скульптор. Він понад десятиліття очолював вуз, який нині став Львівською національною академією мистецтв. Вищу художню освіту його онук отримував саме там.

Ярема Мисько точно не пам’ятає, скільки разів він бував на пленерах у Буші — чотири чи п’ять. Не впевнений, що його роботи можна знайти у селі, бо багато з них після пленеру повезли у інші місця. Яку скульптуру буде створювати цього року, ще точно не вирішив. Саме працює над ескізом.

Згадує, що бував у Ямполі ще в 12-річному віці. Разом з батьком, відомим скульптором Юрієм Мисько. Тоді, у 1988 році, митці зі всієї України з’їхались в наше місто, щоб створити кам’яні фігури, що нині прикрашають парк над Дністром.