Як у Ямполі з’явився перший мурал

— Художник мене просто шокував: заліз на вишку о десятій годині ранку, а спустився вниз аж о п’ятій вечора. Жодної перерви не зробив, — розповідає Олександр Пасілецький з магазину «Київстар» у центрі Ямполя, поряд з яким і намалювали мурал.

Аби завершити мурал того ж дня, потрібно було попрацювати ще годину. Але водій автомобільної вишки відмовився затримуватися, навіть з дозволу керівництва і за додатковий гонорар. Тому доробляти мусили наступного ранку. Всього на малюнок пішло 60 балончиків фарби.

— А намалюйте нам теж щось на будинку, ліану якусь, — напівжартома просить власник магазину «Анна» Олександр Синяков. Він протягом усього дня спостерігав, як на стіні через дорогу від нього поступово з’являється мурал. Каже, що йому малюнок подобається, доньці і тещі — теж.

Відгуки про мурал ми чули різні. Переважно хороші, але траплялися й негативні. «Що за дурнуватий малюнок? Якісь корови і свині, навіщо вони тут», — сказала дівчина, котра проходила повз.

— Спершу мені малюнок не дуже сподобався, коли в інтернеті його побачила. Але на будинку виглядає круто. Дуже яскраво. Ямпіль повеселішав, — ділиться враженнями 15-річна Катя Шамбора.

Одна бабуся порадила повісити на будинок табличку з поясненням, що той малюнок означає: «А то бабці з сіл будуть приїздити і хреститися. А так почитають, зрозуміють. Воно ж ніби й гарно, але не всім зрозуміло». Таку табличку «Дирижабль» дійсно розмістить.

— Ще не бачила, аби так реагували. Увесь день вздовж вулиці люди групками стояли, роздивлялися. Йдеш містом, вихоплюєш уривки розмов, всюди чути щось про малюнок, — дивується Марія Уварова, арт-менеджер столичної Farba Art Agency, яка й взялася розмальовувати ямпільський будинок.

— Ти просто в маленьких містах не малювала такого. Це в Києві вже всі звикли, — відповідає їй Діма Фатум, відомий київський художник-мураліст.

Це він наносив малюнок Марисі Рудської на будинок у Ямполі. На його рахунку вже кілька десятків власних муралів по всій Україні. Крім того, Діма — власник згаданої Farba Art Agency. Розмальовують об’єкти на замовлення.

— Для «Київенерго» якось теплопункти розмальовували, — згадує він. — А щойно повернулися з Ірпеня під Києвом. Там зводять житловий будинок, і щоб виділитися на фоні конкурентів, забудовник теж замовив мурал.

Діма наголошує, що ямпільський мурал для нього — теж лише комерційне замовлення. Адже він просто перемальовує чужий ескіз, а не працює над власним арт-об’єктом. Але створити авторську роботу для Ямполя він не проти. Каже, що цікаво братися за такі проекти у маленьких містечках, бо столиця муралами вже насичена. Їх там більше сотні, а восени кілька команд митців планують намалювати ще десяток нових. Серед них будуть і дві роботи Фатума.

Увечері йдемо втрьох гуляти Ямполем. Діма з Машею фотографують стіни, які могли б підійти для муралів. У кадр по черзі потрапляють: старий будинок за автовокзалом, стіна Будинку культури (та, що виходить у парк і на якій обсипалася штукатурка), будинок за кіоском для ремонту взуття на вулиці Свободи, автобусна зупинка за готелем «Вікторія».

— Не обов’язково малювати на багатоповерхівках і створювати монументальні роботи, — пояснює Діма. — Можна робити цікаві мурали і на невеликих площах.

Каже, що хотів би на тиждень-два лишитися в Ямполі, аби дослідити місцевість, музеї, поговорити з істориками та містянами, і врешті — створити у різних точках міста мурали, пов’язані саме з Ямпільщиною.

— Тоді можна скласти маршрут по муралах, водити екскурсії, розказувати про роботи та історію міста. Це могло б стати ямпільською родзинкою.

Невдовзі після цієї розмови до «Дирижабля» звернулася директорка ямпільської бібліотеки для дорослих Вікторія Керманіді і попросила розмалювати стіну всередині їхнього приміщення. А Віктор Замишляєв, керівник відділу культури райадміністрації, хоче, аби мурал з’явився на частині фасаду Будинку культури. Передаємо ці прохання Дімі Фатуму — він готовий взятися за роботу вже на початку серпня. Питання лише в тому, чи знайдуться у бюджеті гроші на це. Адже вартість таких робіт затягне щонайменше на 20 тисяч гривень.

— А ви будете щось ще розмальовувати? — питає 14-річна Єва Кисельова майже через тиждень після того, як у місті з’явився мурал. — Мій тато дуже надихнувся вашим малюнком. Він і сам непогано малює. Тепер теж стіни хоче розмальовувати, вже навіть перше замовлення отримав, приватний будинок буде оздоблювати.