П’ять історій про оренду житла в Ямполі

П’ять історій про оренду житла в Ямполі

У Ямполі склалася цікава ситуація. З одного боку, є багато пустих квартир, господарі яких виїхали з міста. З іншого — дуже важко знайти житло, що здається в оренду. На це йдуть тижні або й місяці.

Шукати доводиться такими методами, про які у великих містах всі забули. У тій же Вінниці, набравши в інтернеті простий пошуковий запит, одразу натрапляєш на довгий список варіантів у потрібному районі. Щоправда, більшість із них розміщені ріелторами, які беруть за свої посередницькі послуги 50% вартості одного місяця проживання. Знайти ж бодай одне інтернет-оголошення про оренду житла у Ямполі неможливо — хіба що у соціальних мережах. Тож тим, кому потрібен дах над головою, доводиться шукати через знайомих або навіть ходити вулицям і просто питати. Результат радує не завжди.

«Дирижаблю» на пошук редакційної квартири знадобилося кілька місяців. Вимоги у нас були мінімальні: опалення, гаряча вода, холодильник та два спальних місця.

— Все виглядало настільки безнадійно, що я навіть почала продзвонювати власників квартир і будинків, виставлених на продаж, — згадує керівниця проекту Лєра Лауда. — Казала, мовляв, поки будете шукати покупців, житло вам буде приносити гроші з оренди. Та й жити у вас будемо не постійно, а лише тиждень-півтора на місяць.

Цей метод не спрацював. Чимало власників відмовлялися, бо в будинках було відключене світло, вода і опалення. В інших не було меблів. Ще якісь опалювалися дровами. Врешті контакти хазяйки пустої квартири у центрі підказали знайомі. Квартира однокімнатна, невелика, зі старими радянськими меблями, але нас це влаштувало. Інтернет проводили самі. Проводка дуже стара, одного разу щось замкнуло і у квартирі перегоріли всі лампочки. Іншого разу мало не сталася пожежа. Лагодили усе за власний кошт. Платимо 900 гривень за місяць разом з комунальними.

— Було б добре, аби хтось пройшовся містом, зібрав контакти всіх людей, які готові здавати житло в оренду, а далі підбирав їм квартирантів і брав за свої послуги комісійні. Клієнтів вистачало б, — міркує Лауда.

Вікторія Грига, 21 рік, у декреті

Шукала квартиру місяць

Ми швидко знайшли квартиру. Чоловік почав розпитувати на роботі, йому дали телефон власниці квартири на вулиці Леніна (тепер Свободи. — «Дирижабль»). Ми подивились її і одразу винайняли. Там був зроблений євроремонт, і це вирішило справу. Сплачували за місяць 1 000 гривень плюс комунальні. Прожили там майже півроку, були у гарних стосунках із власницею. Можливо, і тепер би там жили, але так склалося, що чоловік на довгий період поїхав з міста — на роботу. Я лишилась одна з дитиною. Вирішила, що краще переїхати до батьків, щоб не сплачувати самій таку велику суму.

Проблеми з пошуком квартир є і у столиці. Про це в сюжеті «Сніданку з 1+1»:

Кирило Бурачов, 20 років, працівник «Нової пошти»

Шукав квартиру два тижні

Вирішив, що хочу жити окремо від батьків, тому і шукав житло. Номери телефонів хазяїв квартир шукав через знайомих та в інтернеті. Через завантаженість на роботі важко було домовитися про зручний час, щоб подивитися житло. Зіткнувся з тим, що мало хто хоче брати на проживання молодого хлопця без пари. Деякі хазяї ставили під сумнів мою платоспроможність. Навіть те, що я працевлаштований, їх не дуже переконувало. Майже всі вимагають передплату за півтора-два місяці. Але то якраз не проблема.

Врешті знайшов невеликий старий будиночок у центрі, біля стадіону. Платив 600 гривень та комунальні. Жив з родичем жінки, яка здала будинок. Зручностей майже нуль. Туалет надворі. Про інтернет не йшлося, телефон — відрізаний.

Прожив там один місяць і з’їхав. Дістали антисанітарія і бруд, а ще мертві миші, яких знаходив, підмітаючи кухню.

Альона Паращак, 41 рік, працівник супермаркету АТБ

Шукала квартиру три місяці

Я сама із села Безводне. Роботи там немає, тому вирішила переїхати у Ямпіль. Квартиру шукала через друзів та в інтернеті. Багато квартир мене не влаштовували: то ціна висока, то умови жахливі або кімнати пусті, без меблів. Але нарешті знайшла будиночок на вулиці Леонтовича. Він розділений навпіл стіною. З іншого боку також живуть квартиранти. У мене є дві кімнати та коридорчик. З коридору я зробила кухню. Опалення пічне. Зручності на вулиці. За місяць сплачую 350 гривень та окремо комунальні платежі. Живу в будинку вже майже рік. З власницею маю гарні стосунки. Мене все влаштовує, планую проживати тут і надалі.


Тетяна, власниця будинку, 52 роки

(жінка не називає прізвище, боїться проблем з податковою)

Здавала квартирантам житловий будинок за 500 гривень на місяць. Вони самі сплачували комунальні. Спершу здавала будинок рідним. Вони добре доглядали за ним, нічого не ламали, вели себе відповідально. А щойно стали поселятися чужі люди, почалися проблеми. Комунальні платежі не сплачували. Те, що у будинку за час проживання було зламане чи пошкоджене, ніхто не ремонтував.

Після кожних квартирантів потрібно робити хоча б косметичний ремонт. А нині це недешево — лише банка фарби 100 гривень коштує, про решту я вже мовчу. Тому невигідно здавати житло, якщо є хороший ремонт. Хоча при наших мізерних зарплатах це хороша надбавка.

Квартиранти різні трапляються — і совісні, і не дуже. Деякий час проживала у мене сім’я з Донецька. Скандалили, вхідні двері поламали. Сусіди навіть поліцію викликали, щоб їх заспокоїти. А ще майже рік проживали у мене чехи. Дуже хороші, культурні, виховані хлопці. Одразу видно, що інший менталітет. Ставилися до мене дуже гарно, наче до мами. Я до них сама не ходила: подзвонять, скажуть, щоб прийшла за грошима — тоді йду. А там чистенько так, гарно. Проживали у будинку, наче вдома, дивилися за ним, ремонтували потроху. Я досі часто їх згадую.

 

Автор публикации

не в сети 8 месяцев

Катя Кравченко

Комментарии: 0Публикации: 117Регистрация: 11-06-2016
Знайти схожі статті:,
У нас ще багато нерозказаних історій про Ямпіль та ямпільчан. Але без вашої підтримки ми не зможемо розповісти їх.

Коментарі

  1. В Ямполі то тольки здається, що є багато порожніх квартир, які можна здавати в оренду. Левова частка їх — це єдине житло ямпільчан, які з різних причин живуть не в Ямполі. І єдине місце. де вони можуть жити, коли приїжджають додому у відпустку.

Надіслати

Оголошення

Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля