На що у вас не вистачає часу?

Кожному з нас не вистачає часу на щось важливе: дочитати книжку, сходити в спортзал, відвідати лікаря, просто відпочити. Часом причина цього в надмірній зайнятості, інколи — просто у невмінні правильно розподілити справи. Ми розпитали ямпільчан, на що бракує часу їм і я вони дають цьому раду.

Надія, 26 років, мати трьох дітей

— Часу, якщо чесно, не вистачає тільки на себе. Постійно доглядаю дітей: там нагодувати, там плаче, там уроки. Тільки коли вечір настає і всі сплять, можу посидіти в Інтернеті для себе. Старшій моїй дев’ять, уже в третьому класі навчається, то вона постійно в бабусі — моєї мами — сидить. За двома вгледіти мені вже легше. Ну а коли знайдеться вільна хвилинка, можна вже й на себе подивитись, бровки підскубать, манікюр зробить.

Оксана, 44 роки, в пошуках роботи

— Зараз вільного часу багато, бо шукаю роботу. Як мати хворіла, то вільної хвилинки практично не було: за всім треба було дивитись. Зараз двоє дітей вчаться у Вінниці, треба для них старатися, то передачку якусь до Нового року дати, то ще щось. Справ вистачає, а сну ні.

Денис, 36 років, каменяр

— Під Новий рік у мене, як завжди, вилазить усе боком. Недаремно кажуть, що то бісики із людей виходять під кінець року. Так, певно, і в мене. Вляпались ми з дружиною в халепу, бо на початку року взяли кредит у доларах. Тоді думали, що зможемо віддати, а зараз вже тютьки. Підробляємо на ремонтах житла, їздимо на району. Треба повернути гроші назад, а то банк і хату й машину забере. Із цим усім зовсім занехаяв свою “копійку”, яку ще з липня маю ремонтувати. От на неї в мене часу й нема.

Оксана, 29 років, у декретній відпустці

— На що мені бракує часу? Та буквально на елементарне — вмитися! Маю синочка, якому рік і місяць. Прокидаємось ми щоразу по-різному: наприклад, сьогодні заманулось о 6 ранку. Якби не чоловік — не знаю, як би з усім справлялась: дитя ж усе старшим стає. Це раніше я могла його в колисці залишити, коли по телевізору якісь мультики йдуть, і щось робити по дому. А зараз уже боюся, бо може перевернутись чи випасти з колиски. Якби не таке диво техніки, як мультиварка — гадки не маю, як їсти готувати встигала б.

Аліна, 9 років, школярка

— Із цими уроками, хатніми справами, танцями й вивченням англійської не вистачає часу на розваги. Після всього цього хочеться, усе-таки, трішки відпочити. Але я звикла вже до такого темпу, намагаюсь поєднувати відпочинок із заняттями. Моїй сестрі-одинадцятикласниці складніш, їй і 24 години в добі замало. Вона наполегливо готується до ЗНО та ходить на «вічне репетиторство».

Ірина, 27 років, держслужбовець

— Із усіма справами часу нема лише на відпочинок. Зараз із приємністю згадую літній відпочинок із сином у санаторію. Мрію побути в лісі чи в селі, або просто в сонячний день сходити до Дністра подивитись на лебедів.

Віка, 10 років, школярка

— Я вмію управляти своїм часом: цього навчили батьки та школа. Бо не раз бувало, що треба і всі уроки вивчити, і вдома допомогти, і ще й бісером повишивати. Бісер — то моє хобі. І щоб усе це роботи, навчилась розподіляли справи “по поличках”, усе продумувати. Мабуть, це й допомагає мені бути відмінницею.

Іванна, 38 років, прибиральниця супермаркету

— Взагалі-то час на себе завжди можна найти. Просто ми останнім часом стали якісь жорсткіші, чи то злі на все — тому і ігноруємо себе, свої бажання, плани. Я от недавно була невдячною — але, може, виправлюсь. Два місяці тому закінчила виплачувати в банку кредит, брали його вже два роки тому з чоловіком, на пральну машинку. А в мене з такою бухгалтерією проблеми, постійно ці бумажки постійно гублю. Так і ту посіяла. Началась паніка, бо з цими банками ж толку не виведеш, треба мати все на руках. Увечері наша сусідка Таня її принесла, бо бачила, як та випала в мене з кишені, коли я діставала телефон. Крикнути вона не змогла, бо горло просіло: ларингіт у неї був. А я невдячна, бо хоч би навідалась до неї, води принесла. Вона ж одна-однісінька, діти в неї на Сахаліні. На найближче свято піду до неї, провідаю.

Микола, 30 років

— Та на спорт у мене немає часу. У нас є тренажерний зал, у який я ходив, коли був молодий. Фітнес-клуб є в центрі. У спорті люблю все: якщо він тобі подобається, то виконуватимеш уві вправи та нормативи.

Сергій, 58, пенсіонер

— Я колишній військовий, уже як 12 літ на пенсії. Зайнятись удома маю чим, є господарство, три вулики. Не ледачкуватим треба бути, аби все встигати, от і все.

Фото Влада Савицького.