Станьте частиною Дирижабля. Зробіть внесок у його розвиток

15 гривень на місяць — маленька сума для великих справ

Підтримати

У Польщу за знаннями: ямпільчани про освіту за кордоном

Поради

У Польщу за знаннями: ямпільчани про освіту за кордоном

 

Польща стабільно є одним з найпопулярніших напрямків за кордоном, куди їдуть навчатись ямпільські випускники. Що міняється в житті тих, хто вступає? Як адаптуватись у чужій країні? Яке в Польщі студентське життя? Скільки все коштує? «Дирижабль» спитав це все в ямпільчан, які навчаються у польських університетах просто зараз.

Анна Левицька, 18 років

Levytska

Навчається у Краківській академії імені Анджея Фрича Моржевського на другому курсі, спеціальність — «Організація кіно- і телевиробництва»

— Спеціальність, університет, місто і країну для навчання я обирала відповідально й довго: читала, дзвонила, розпитувала, радилась. Усвідомлювала, що в моїх руках моя доля. Батьки теж це розуміли, тож не втручалися.
Обирала між Києвом і Краковом. Зупинилась на Польщі. Переживала, як буду без України – але заспокоювала себе, що завжди зможу повернутися. А зараз варто поїхати і спробувати щось нове.

Почала вивчати польську мову. За місяць до початку навчального року (а він тут у жовтні) поїхала на курси до Варшави. Незважаючи на це, у перші місяці в університеті було важко: довкола все чуже. Але до всього можна звикнути, навіть до дивного розкладу занять: пари ставлять як рано, так і ввечері. А їхня тривалість нефіксована: буває заняття по дві години, а буває по шість.

Результати ЗНО для вступу неважливі: потрібен лише шкільний атестат. До мого університету, щоправда, був і творчий конкурс.

Я була шокована, що тут немає домашніх завдань. Вчитись ніхто не змушує.

На парах можна займатися своїми справами, або ж слухати й нотувати головне. Викладач робить свою справу, а решта залежить від тебе. Головне — скласти сесію. Під час однієї може бути 16 іспитів, утричі більше, ніж зазвичай в Україні. І здати все непросто, якщо протягом семестру не працював.

Якщо не складаєш іспит, маєш право безкоштовно його перескласти. Якщо провалив знову, наступні два рази складаєш за 70 злотих (близько 420 гривень), а востаннє — за 400 злотих (2400 гривень). Якщо й тут невдача — доведеться переслуховувати предмет разом із попереднім курсом. 

У вільний час я переважно гуляю з друзями, займаюсь хатніми справами, читаю. Але найкраща можливість для відпочинку, яка з’явилась у мене в Польщі — це подорожі. Минулих вихідних ми з подругою гуляли Варшавою. Планую поїздити іншими країнами: гріх не скористатися відкритими кордонами.

За два роки в Польщі не минуло й дня, коли я б не думала про Україну. Інколи з’являється нестримне бажання залишити все й повернутись. Але я обрала свій шлях і не шкодую. Сподіваюсь, вдасться отримати додаткову вищу освіту в Києві. Зрештою, якщо хочеш змінити своє життя, варто просто зробити перший крок.

За Україною неможливо не сумувати, особливо за Ямполем. Там кожна вулиця, кожне дерево, кожен камінчик — рідні.

Але мені достатньо приїжджати туди до батьків, друзів, аби побачитись, насичитися енергією і атмфосферою міста. І повертатись у Польщу на навчання. А поки я здобуваю освіту за кордоном, сподіваюсь, що в Україні все налагодиться.

 

Ольга Мак, 17 років

Першокурсниця Краківської академії імені Анджея Фрича Моджевського, спеціальність — «Організація кіно- й телевиробництва»

— Я опинилась тут завдяки, можна сказати, інтернету й порадам друзів. Вступ був через фірму, яка допомагала мені з документами та їх перекладом. Досвід життя у великих містах у мене вже був, тож адаптуватись було так важко: швидко втягнулась у новий спосіб життя й відчула себе на своєму місці.

Рівень навчання в університеті справді високий. До того ж усі аудиторії сучасно обладнані, а для моєї спеціальності це вагома перевага.

Важко вчитись може бути лише через мовний бар’єр. Якщо ти обрав напрямок до душі, усе приноситиме лише задоволення.

Навантаження для мене тут незначне, розклад занять гнучкий і щодня різний. А в університеті можна знайти багато занять для себе: тут є танцювальний гурток, хор, студентський клуб.

У порівнянні з Україною, житло та їжа тут дорожчі. Хоч ціни на навчання майже ідентичні… За Ямполем сумую. Точніше, за рідною атмосферою і близькими людьми. Вони дають наснагу до життя.

 

Ольга Дуднік, 19 років

Dudnik-Polska

Третьокурсниця Краківської академії імені Анджея Фрича Моджевського, спеціальність — «Управління фірмою»

— У школі я навіть не розглядала навчання за кордоном. Але згодом дізналась, що кілька моїх знайомих там навчаються і їм дуже подобається. Тому вирішила спробувати свої сили. Для вступу в мій університет ЗНО не потрібне, враховується лиш середній бал атестата (потрібно мати не менше 8). Ще необхідні дозвіл батьків, закордонний паспорт і відкрита віза.

Учителі з ямпільської гімназії навчили мене самостійності й працелюбству. Тож із навчанням я дала собі раду, до закордонного студентського життя адаптувалась швидко.

Цікаво, що в моєму університеті навчається стільки ж людей, скільки всього живе в Ямполі. Через це я спершу почувалась некомфортно, але після першого семестру це минуло. Дуже допомагли викладачі: пояснювали незрозумілий матеріал і завжди дружньо ставились.

Реальність закордонного навчання виявилась ще приємнішою за очікування. Тут цінують самостійність студента і його відповідальність. Тому нікого ні до чого не змушують. Оцінки можна отримати лише в тому разі, якщо виявляєш наполегливість і бажання вчитися.

Навчання в нас починається 1 жовтня. Час канікул та сесій відрізняється від українських: зимові канікули з 22 грудня по 9 січня, а сесія — на початку лютого. Літня сесія триває протягом червня. А канікули, відповідно, три місяці: липень, серпень і вересень.

Фото з щорічного польського студентського свята  Ювеналії. У травні на тиждень студенти припиняють навчатись і влаштовують веселі костюмовані ходи й вечірки найбільшими польськими містами. А мери цих міст передають їм символічного міського ключа. Початок ювеналії беруть іще з Середніх віків, дослівно назва означає «змагання молоді». В сучасній фестивальній формі тиждень студентства відзначають із 1950-х.

 

Знімати квартиру у Кракові дешевше, ніж жити в гуртожитку. Я витрачаю на житло 400-450 злотих на місяць. Їжу намагаюсь готувати самостійно: так дешевше. Купую продукти раз на тиждень, щоразу вкладаюся у 50-60 злотих. За 180 злотих купую універсальний проїзний на транспорт. Він дійсний п’ять місяців і дозволяє їздити трамваями чи автобусами будь-яких маршрутів. На спортзал іде 90 злотих. Загалом витрачаю більше 600 злотих (3600 гривень «Дирижабль»).

Я вже доросла, тож намагаюсь трохи заробляти на свої потреби сама. Книжки беру безкоштовно у бібліотеці — там можна знайти всю потрібну літературу.

У Ямполі можливостей для молоді немає. Там нема вибору, куди піти, чим зайнятись. Саме тому я сумую не за містом, а лише за близькими людьми. Натомість у Кракові цікавіше: на дозвіллі ходжу в клуби, кінотеатри з дівчатами, відвідую спортзал. Класно, що можна подорожувати, причому не лише в межах Польщі. Нещодавно була в Чехії, а минулого року — в Австрії. Відсутність кордонів у межах ЄС відкриває багато цікавих маршрутів.

 

Денис Чабанюк, 19 років

  Chabanyuk-Polska

Навчається у Краківській академії імені Анджея Фрича Моржевського на третьому курсі, спеціальність — «Міжнародна логістика»

— Вступити у Польщі було нескладно, складніше — протриматись. Під час сесії маєш скласти 14-15 предметів, між іспитами й заліками суттєвої різниці немає. Вчитись протягом семестру не змушують, але без цього іспитів тут не складеш.
Бакалаврська програма триває три роки, магістерська — два. В Україні ж бакалаврат триває 4 роки.

Зазвичай зранку я йду на пари, а пообіді на роботу. Класно склалось із бібліотеками: вся потрібна література є в моєму або в Ягелонському університетах.

Більшість студентів, аби забезпечити своє життя в Польщі, працюють. Це цілком реально. Найпопулярніші заняття — офіціантом, на будівництвах і на роздачі флаєрів.

Стипендія також є, але отримати її зазвичай можуть лиш ті, хто має карту поляка. А більшість має працювати, щоб забезпечити себе. Втім, якщо все розумно організувати, вистачить часу й на відпочинок. Хоча в самому університеті розваг немає — хіба що в місті.

Мені щоразу важче адаптуватись до України, коли приїжджаю. Бачу безлад, жахливі дороги. Мені здається, навіть люди зліші. Єдина причина, чому я приїжджаю додому — це батьки, родичі, друзі та дівчина.

 

Максим Алєксєєв, 17 років

Alekseev

Навчається в Академії фінансів та бізнесу Vistula у Варшаві. Перший курс, спеціальність — “Туризм і рекреація”

— Моє навчання у Польщі було колективним сімейним рішенням, яке ми прийняли ще 2-3 роки тому. Рівень освіти тут суттєво відрізняється від нашого, і диплом європейського зразка мені підходить більше за український: я не планую залишатись в одному місці. Хочу подорожувати, пізнавати нові країни, культуру, мову, нових людей.

Адаптувався я досить швидко. Мабуть, тому, що іншого вибору не було.

 По приїзді я мав самостійно вирішувати проблеми з житлом, проїздом. Часто не міг знайти зупинку або виходив не там, де потрібно. Але це навіть допомагало влитись у середовище. Люди тут дуже добрі й завжди готові допомогти.

Чесно кажучи, я думав, що вчитися буде важко: чужа мова, чужа країна. Але мені дійсно подобається процес. Лише одним викладачем невдоволений, а від решти у захваті: різносторонньо розвинуті, цікаві люди. Спілкуватись англійською для них не проблема (деякі навіть російською володіють). Дуже подобаються взаємини студентів і викладачів. Спілкуємось, наче друзі, викладачі дуже прості.

Навчаюсь я лише три дні на тиждень. На вихідних працюю. І чотири дні на тиждень маю тренування: тричі в тренажерці і один раз в університеті. Паралельно маю тренування з греблі. У вільний час гуляю старим містом (особливо люблю вночі), набережною, парками. Час від часу ходжу у кав’ярні чи нічні клуби. Але улюблене місце — парк на даху Варшавської бібліотеки. Обожнюю лежати там на газоні й читати книжку.

 

Навчання та проживання тут відносно недорогі. Але ж — лиш відносно. У середньому я витрачаю близько $350 на місяць:

Житло — $180. Я живу за п’ять хвилин від метро, до університету й центру міста — 15 хвилин. Живу у великій кімнаті з сусідом. Знаю, що тут є гуртожитки, але вони більше схожі на хостели. І проживання там значно дорожче, ніж у квартирі. Чому? Бо хостели — це бізнес. Їхні власники заробляють на недосвідчених студентах. Аби не перейматися пошуком житла («а раптом не знайду?»), студенти підписують контракти з хостелами одразу на 3-6 місяців. У такому хостелі  живе моя знайома. Платить на 50 доларів більше, але умови значно гірші: до університету 40 хвилин, до центру — півгодини. Троє в кімнаті, кімната досить маленька, спільна кухня, душ, туалет для 18 чоловік. Насправді пошук житла може тривати кілька тижнів, тож хостел — єдиний вихід, коли тобі треба терміново десь оселитись. Мені пощастило — я лише обдзвонив 30 номерів з Інтернету і знайшов житло за кілька годин. Допомогло знання польської.

Проїзд — $15 (за студентським квитком). Їжа  $50. Поїсти я люблю. Але чимало харчів привіз із дому — наприклад, кашу, макарони, м’ясо. Тому витрачаю менше. Книжки — 60-80 гривень. Зазвичай книжки тут коштують дорожче — 250-500 гривень, але я знайшов місце з дешевими. А для навчання завжди беру у бібліотеці. Тренування — $25. Решту — близько $75 — витрачаю на розваги, мобільний зв’язок і страхування.

 

 

У нас ще багато нерозказаних історій про Ямпіль та ямпільчан. Але без вашої підтримки ми не зможемо розповісти їх.

Коментарі

  1. А ще ямпільчани навчаються не тільки в Польші . Є студентка Мюнхенського університету . Аніта Служалюк.

Надіслати

Увійти за допомогою: 

Оголошення

Увійти

Увійти за допомогою: 

Реєстрація

Увійти за допомогою: 

Generation password