Концерт «Мотор’ролли» в Ямполі: як це було

8 травня в ямпільському нічному клубі «Атлантіс» відгримів концерт рок-гурту «Мотор’ролла». Три години драйвової музики, гітарне соло на барній стійці, більше сотні ямпільчан, які разом співають «Восьмий колір» та «Як тебе не любити, Ямполе мій» — це лиш окремі фрагменти вечора. І будемо відверті: якщо ви його пропустили, то втратили багато. Читайте наш репортаж, та оцінюйте масштаби втрати 🙂

Організатор концерту, ямпільчанин Віталій Каблучко, приїздить в місто зрання. З Вінниці привозить апаратуру, потрібну для виступу, дерев’яні піддони та дошки — з них за кілька годин збирають сцену. Після п’ятої вечора підтягується й сам гурт «Мотор’ролла». У них є ще три години, аби розігратися та налаштувати інструменти. Цим хлопці і займаються.

— Гітара, клавіші, два мікрофони — це те, що вони завжди привозять з собою, — каже Каблучко.

На кілька хвилин витягую на розмову лідера гурту Сєню Присяжного.

— Cьогодні буде шикарний звук. Віталій привіз серйозну техніку. Вже не раз працювали разом, довіряю йому, — хвалить він апаратуру Каблучка.

Обіцяє за вечір виконати двадцять три пісні.

— Якщо будуть кликати на біс, то можемо і тридцять зіграти. Все залежить від того, яка буде атмосфера на концерті.

На біс кликати будуть, атмосфера ж буде така, що виконати доведеться більше тридцяти пісень — концерт завершиться аж після півночі. Втім, Сєня про це ще не здогадується.

Молодь починає купкуватися неподалік клубу задовго до концерту. Біля банкомату в центрі зустрічаємо двох хлопців — вони знімають гроші, аби купити квитки. Один з них, Андрій Лункевич, у футболці метал-гурту Slipknot.

— «Мотор’роллу» ніколи не слухав, взагалі іншу музику люблю, але на концерт піду. В Ямполі таке не часто, треба підтримати організаторів, — каже він.

— Мабуть, половина залу лиш через це і прийде, — додає його друг Денис Смірнов.

Пізніше розмовляємо з людьми біля клубу і тими, хто вже всередині. Чимало повторюють те ж саме: «Мотор’роллу» раніше не слухали, але підтримати ініціативу своїх треба.

— Я б міг безкоштовно прийти, концерт мої друзі роблять. Але заплатив, дружину привів, друзів позапрошував. Прийти погодилася тільки одна пара, але вже й те добре, — розповідає 37-річний Андрій.

Аби концерт окупився, треба зібрати щонайменше 150 людей. За кілька годин до початку продано близько п’ятидесяти квитків — більшість з них акційні, ті, що коштували лише 70 гривень. Організатори хвилюються, чи збереться достатньо народу.

— Відсотків шістдесят квитків купили у день концерту, — розкаже нам вже наступного ранку Віталій Каблучко. — Люди просили знижки, хотіли квитки по сімдесят гривень, я врешті махнув рукою, погодився. Краще так, ніж ніяк.

Врешті, близько півтори сотні людей у клуб таки приходить.

— Я попередив міліцію, вони будуть на підхваті, якщо все вийде з-під контролю. Ось запиши мобільний чергового, — дає інструкції хлопцю, що продає квитки на вході, співвласник «Атлантіса».

Біля входу до клубу, в компанії кількох молодиків, стоїть жіночка, на вигляд їй за п’ятдесят. Хоче на концерт, але вагається, чи йти.

— Та куди мені, я ж не підходжу для того, — каже присоромлено, але хлопці переконують її таки зайти в клуб.

Аудиторія всередині дуже різна — школярі, студенти, дорослі і навіть трохи літніх людей.

Наймолодшій гості — 9 років, прийшла вона на концерт зі своєю 13-річною сестрою та хрещеним.

Є ще одна юна гостя — 12-річна Оля Краєвська. Вона тут разом із подружками на кілька класів старшими за неї. Питаю, чи довго довелося вмовляти батьків, аби пустили.

— Я з братом старшим живу, тому проблем не було. Мама зараз на заробітках у Москві, але коли розказала їй про концерт, то у неї стільки емоцій було. Вона «Мотор’роллу» слухає і любить, сказала, аби я на них обов’язково йшла.

За сусіднім із нею столиком сидить Олександр Бернадзіковський, літній чоловік, відомий в Ямполі музикант та звукорежисер Будинку культури.

— Мене запросив хлопець, який звук налаштовує сьогодні. Раніше «Мотор’роллу» не чув, але ж цікаво побачити, що воно таке, — каже він.

Концерт починається майже вчасно. Вже після перших пісень люди підтягуються під сцену, починають танцювати, у перших рядах — переважно дівчата-школярки.

У залі дуже душно, вікон чи кондиціонерів немає. Дзеркала на стінах запітнівають, люди на них малюють. Через годину доводиться зробити паузу — музикантам треба відпочити, решті — подихати свіжим повітрям.

— До мене щойно підійшла дівчинка і каже, що через десять хвилин їй треба додому. Просить вже зараз заспівати «Восьмий колір». І як тут відмовиш, — каже зі сцени після перерви Сєня. — Люди, будьте завжди такими ж активними. Не мовчіть, а кажіть про те, що вам потрібно. Робіть щось, аби це отримати.

«Восьмий колір» він та увесь зал співатимуть ще не раз. А якось на сцену до музикантів раптом вийде 23-річний ямпільчанин Михайло Давінчук і почне співати її з Сєнею в мікрофон. Той трохи здивується, але підіграє хлопцю.

Зал від цього шаленіє. Не менший ажіотаж виникає, коли вокаліст спускається зі сцени, вилазить на барну стійку й починає грати гітарне соло.

— Ти таке пропустив! Щойно Сєня прямо на барі грав! — каже одному хлопцеві подруга.

— От знав, що відійду і щось цікаве трапиться. Зате тепер я в кедах, — відповідає він і пояснює, що ходив переодягатися. На концерт прийшов у сорочці та туфлях, бо стояв на вході, перевіряв квитки. Коли з цією справою впорався, побіг одягати менш формальні кеди і футболку.

Після концерту до музикантів вишиковується довга черга охочих сфотографуватися та взяти автографи, переважно все ті ж дівчатка-школярки. Усім безкоштовно роздають плакати «Мотор’ролли», хоча, зазвичай, на концертах такі продають по 25 гривень.

— Сєня проникся Ямполем, тому й сказав роздавати безкоштовно, — розповів згодом Віталій Каблучко. — Після виступу він сам запитав: “Ну що, ризикнемо на жовтень місяць повторити концерт?”»

Віталій не проти ще раз привезти «Мотор’роллу» в Ямпіль, готовий запрошувати й інших виконавців.

— Але треба заохотити людей купувати квитки наперед. І зібрати їх більше, — додає.

Бо цього разу витрати організаторам не окупилися.