8 ямпільчан з картини

Історія

8 ямпільчан з картини

32 роки тому в Ямполі відзначали свято черешень. Тоді місто славилось цими ягодами, черешні з деяких дерев були завбільшки з райські яблука. В музеї образотворчого мистецтва над сходами кожен може побачити картину вінницького художника Аркадія Сороки. Він був очевидцем ягідного свята й намалював усе, що бачив. У тому числі й реальних, відомих тоді багатьом ямпільчан.
Тепер ми дізнались, кого зображено на картині — а з тими, із ким можливо, й поспілкувались.

— Щоб ви знали, до 1980-х у Ямполі не було садків. Довкола було голо-голісінько, самі поля, — вводить у стан справ один з героїв картини Петро Поповський. Зараз він живе в селі Голубечому Крижопільського району. — Із першим посадженим деревом, із його плодами Ямпіль почав оживати. Важкі тоді були часи, тяжко ми тоді працювали. Але мали, що їсти, все було якісне та власного виробництва. Те, що люди мали де працювати тут, було радістю. Зараз же хто на заробітках, хто у боргах вічних. Тому свято черешень не було чимось штучним. Ми сприймали цей день як наше спільне свято, важливе для всіх.

У центрі полотна — тодішня керівниця радгоспу Галина Сіра. Значною мірою завдяки їй про Ямпіль і стали знати, як про край родючих фруктових дерев. Ефективна керівниця, Галина Сіра мала і талант до театру, й пристрасть до віршів.

Повновидною жінкою, що тримає в руках синю каструлю червонощоких черешень, є кухарка господарства баба Люся. Жінка й справді відзначалась пишною тілобудовою, бо постійно вбиралась у дві плахти.

Ямпільчанин Василь Коломієць, який раніш працював у будівельній бригаді пригадує:

— Одного разу баба Люся чи то з необережності, чи то сталося в неї щось на кухні чи вдома — пересолила обідню їжу.

Але чоловіки, скриплячи зубами, без жодного слова з’їли всі страви. Дуже вже шанували свою кухарку. Ну й боялись нагнівати: як кажуть, не рви траву — біди накличеш.

Чорноволоса дівчина, що пильно вдивлється в черешні баби Люсі — це молода бухгалтерка Алла. Кількома роками раніше вона влаштувалась на роботу до Ямполя.

Блондинка в червоному платті та білій хустці — Світлана Андрійовська, ланкова рільничої бригади. На початку 2000-х вона переїхала до дітей у Підволочиськ на Тернопільщині. Там якийсь час працювала на хлібоприймальному підприємстві.

За словами довгожителів, жінці  до снаги було випекти хлібину й у полі. Вона камінцями молола зерна, а на гладеньких, розпечених від вогнища плитках випікала перепічку до вечері.

Ліворуч від Галини Сірої стоїть згадуваний вже Петро Поповський. Його всі впізнавали завдяки вусам. Закохавшись в одну з працівниць господарства, пан Поповський на ній оженився. Невдовзі після цього пара виїхала жити на Крижопільщину.

Чоловіка,  що рясно всміхається на всі 32, впізнати нелегко, але він схожий на Кирила Гуменюка. Той доглядав коней на фермі й підгодовував їх яблуками, аби ті слухали лише його та давали сісти в сідло.

Жіночка у вишитій сорочці й білий хустці схожа на садовода-агронома Галину Мазуренко.  

В дальньому правому кутку картини видно музик. Є припущення, що то грає ансамбль радгоспу «Шипинки». Його часто замовляли на весілля, якщо пара складалась із працівників радгоспу, або коли шлюб брав хтось із бувалих.

Праворуч від музик видно дівчину, вбрану в національний стрій. Це теж реальна людина — організаторка культурно-масової роботи Лідія Дмитрак. Вона любила зачитуватись книжками в бібліотеці радгоспу та вишивати рушники, які часто ставали подарунками на заручини й весілля колег.

Якщо ви упізнали на полотні своїх родичів чи знайомих, давайте доповнимо  картину і пригадаємо ямпільчан із літа 1984 року. Пишіть нам у «Вконтакте» та на Facebook!

Картину фотографував Влад Савицький.

Автор публикации

не в сети 6 лет

Олександра Форзун

Комментарии: 0Публикации: 59Регистрация: 26-11-2015
Знайти схожі статті:,
У нас ще багато нерозказаних історій про Ямпіль та ямпільчан. Але без вашої підтримки ми не зможемо розповісти їх.

Коментарі

Надіслати

Оголошення

Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля