Замовлень так багато, що сама вже не встигає

Навіть у Ямполі можна пристойно заробляти, переконує 31-річна Рита Мартинюк. Вона шиє одяг і каже, що замовлень дуже багато. Їй доводиться працювати шість днів на тиждень, з ранку і до сьомої-дев’ятої години вечора. Трапляється, що шиє аж до ночі. Вихідний бере лише в неділю, і то не завжди.

Клієнти замовляють різне: від ремонту повсякденного одягу до пошиття весільних суконь.

— Найбільша похвала, коли зустрічаєш у місті людину в одязі, який ти пошила. І вона не відвертається, а посміхається тобі, вітається, — каже Рита.

«Не знаю як, але зробіть»

Рита шиє з 16 років. У дитинстві любила малювання і рукоділля. Першу річ пошила для шкільної подруги — та попросила сукню на запах.

— Каже до мене: «Я не знаю як, але ти її мені маєш зробити». Цю фразу я потім чула від різних людей безліч разів. До мене і зараз приходять з такими замовленнями. Дивляться, кліпають очима і кажуть: «Не знаю як, але зробіть», — розповідає майстриня.

Після школи Рита вчилася на кравчиню в училищі у Черкасах. Вона не мріяла про цю професію, але на вищу освіту в батьків не було грошей.

— Коли я прийшла в училище, то думала: «Куди я попала і де мої речі». Нам показували різні види швів, а я не розуміла, для чого воно мені потрібне. Потім втягнулася, з’явився азарт, — згадує Рита.

Вже в училищі знайшла першу клієнтку — пошила їй жіночий костюм: піджак та спідницю.

— Ми тоді багато замовлень виконували під наглядом майстрів. Багато чим їм завдячую. Все залежить від людини, яка тебе навчає. Мій майстер одразу вчив кроїти на тканині без лекал, це значно пришвидшує роботу.

Після навчання дівчина два роки працювала в ательє в Одесі, набиралася досвіду. Каже, що робота була цікавою — навіть шуби шили.

Згодом майстриня повернулася у Ямпіль. Живе тут з чоловіком Ігорем і 11-річною донькою Катею на вулиці Соборній (колишня Комсомольська). Одяг клієнтам шиє вдома, облаштувала в одній із кімнат будинку невелике ательє. Поступово придбала професійне обладнання: кілька швейних машинок, оверлок, промислову праску.

— Щоб щось пошити нормально, потрібно обладнання десь на тисячу доларів. Тільки одна пачка голок з хорошої сталі для машинки коштує 100 гривень, — пояснює Рита.

Індивідуальний підхід і низька ціна

— Коли йду з дитиною містом, вона мене питає: «Мамо, а чого тебе так багато людей знає?», — розповідає Рита. Каже, що клієнтів уже не шукає, вони приходять самі.

Зазвичай люди приносять свої ескізи або просто показують фото одягу, який хочуть. А як це пошити, Риті доводиться додумувати самостійно. Тому вона постійно вчиться — читає багато журналів, вивчає нові технології, щось уже й своє вигадує.

Географія замовлень широка: пошитий Ритою одяг розлетівся всією Україною. Роблять замовлення ямпільчанки, які лишилися жити в інших містах. Навіть в Австрії є плаття кравчині.

Серед постійних клієнтів багато вчителів музичної школи. Рита часто шиє сценічні костюми. Замовляють їй і святкові плаття, сукні на випускні вечори, весільне вбрання.

— У Ямполі сім чи вісім наречених одружилися у моїх сукнях. Багато суконь поїхало в інші міста. Пошити виходить дешевше, ніж купити. Адже я не вкладаю у вартість оренду приміщення, бо роблю все вдома, — розказує Рита.

Аби пошити з нуля шлюбне вбрання, майстрині потрібно два-три дні, максимум — тиждень. Коштуватиме така сукня 2500-4000 гривень. Ціни в салонах стартують від 6000.

Проблемою для Рити став пошук помічниці. Об’єми роботи виросли, самій встигати вже складно.

— Мені не потрібна людина з досвідом чи з освітою швачки. Я всьому навчу сама. Але відшукати помічницю виявилося практично нереально. Скільки я знайомих перепитала — ніхто нічого не знає, нікому робота не потрібна.

Зрештою помічницю Рита собі таки знайшла, і сподівається, що надовго. Її невеликий домашній бізнес розвивається. Стати клієнтом можете і ви. Телефон кравчині: (098)771-05-79.