Звідки в Ямполі леви

Директорка краєзнавчого музею Марина Гринчик повідомила «Дирижаблю», що скульптури левів перед музеєм, можуть переїхати на ґанок новозбудованого костелу. Про це їй розповіли прихожани. Поки ця інформація уточнюється, нас зацікавило, звідки леви взагалі взялись у місті. Виявилось, версій минулого у левів не бракує. І є свідчення, що не такі вже вони й ямпільські.

Марина Гринчик каже, що у 1875 році, коли білоруський історик та художник Наполен Орда мандрував Україною, в Ямполі левів біля костелу не було. Підтвердження цьому — робота майстра, де зображено ямпільський костел Непорочного зачаття Діви Марії без жодних левів поблизу.

Ямпільський костел авторства Наполеона Орди. Зображення з архіву Національного музею у Кракові.

Але ми відшукали ямпільчанку Тетяну, яка в 1963 році таки бачила скульптури в місті. Але не біля костелу, а на порозі будинку ксьондза, який жив неподалік.

— Той будинок був на вулиці Комсомольській, на чотири квартири, — каже пані Тетяна.

— Вхідний поріг мав із 20 східців, а по боках були широкі перила. На них і стояли ті леви. Добре їх пам’ятаю, бо не раз на них штани протирала.

Костьол був навпроти сучасної спортивної школи, де зараз три двоповерхові будинки. А будинок із левами ми залишили й 1976-го його розвалили, — продовжує жінка. — Скульптури забрали на рятувальну станцію — а вже потім, коли зі старого військкомату зробили музей (1985 року — «Дирижабль»), то їх забрали туди.

В історичній книжці Віталія Петровського «Ямпіль. Сторінки історії в пам’ятках» за 1992 рік ідеться, що левів виготовлено з білого італійського мармуру. На думку історика, до міста леви потрапили в середині XVIII століття, коли Папа Римський захотів відзначити ямпільський католицький прихід за сумлінну службу. Якщо вірити наведеним у книзі Петровського народним переказам, лев’ячі скульптури пройшли через Тирейське море, Мессинську протоку, Іонічне, Середземне та Егейське моря, а тоді протоку Дарданелли. Подаровані італійські скульптури пропливали повз Стамбул, крізь протоку Босфор, через Чорне море. Тоді галера з подарунком увійшла в Тірас (колишня назва Дністра — «Дирижабль») та пришвартувалась на причалі давнього подністерського міста — Янполіса.

У Ямполі папські реліквії, за книжкою, стояли при вході до костьолу, який височів тоді в районі сучасної спортивної школи.

Білосніжні мармурові скульптури невідомого італійського майстра символізували невсипуще око католицизму.

А ось і інші, неямпільські версії. Андрій Козачун із Дзигівки доводить те, що леви — дзигівського походження.

— Я і всі старші про це знають, — каже чоловік. — І донині в селі зберігся костел. Але більшовики після революції розвалили колони перед ним. Там ще були східці й двометрова статуя жінки, що тримала в руках кулю. Місцеві її «матка боска» називали. Статую більшовики теж знесли, бо думали, що вона позолочена: той її шар світився під місячним сяйвом. Вони його завалили, золота не знайшли.

До Ямполя левів перевезли під час окупації у Другій світовій. Хто саме, невідомо: або хтось із наших, або румуни.

Версію із дзигівським походженням левів підтримує й колишній голова села Олександр Юрченко. Він стверджує, що в місцевій школі є репродукція картини, на якій зображено костел із кам’яними звірями.

Дзигівський костел і палац Ярошинських. Левів, втім, також не видно. Зображення з архіву Національного музею у Кракові.

— Цей костел у 1803 році збудував пан Ярошинський. Перед війною костел закрили, згодом там був будинок культури та кінотеатр. Відновились служіння у 1991 році.

Можливо, ви знаєте про левів щось, чого ми не вказали? Або вам знайомі люди, які бачили непосидючих звірів в інших місцях Ямполя чи району? Пишіть нам у «Вконтакті» чи в Facebook, і ми доповнимо матеріал вашою інформацією.