П’ять історій мам, які народжували в Ямполі

Містом ходять розмови: мовляв, ямпільчанки масово їдуть народжувати у Вінницю чи Могилів-Подільський, а місцевій лікарні не довіряють. Втім, банальна статистика ці чутки спростовує: торік ямпільський РАЦС видав 316 свідоцтв про народження, а лікарня прийняла 285 пологів.

— За рік близько 20 жінок з району народжують поза його межами, — пояснює головний лікар Костянтин Ліваковський, син завідувачки пологового відділення Тетяни Ліваковської. — Більшість із них ми самі направляємо до Вінниці — через різні ускладнення. І ще п’ять-шість жінок їдуть в інші міста за власним бажанням.

Цього року пологи у Ямполі приймали вже 102 рази, сім разів робили кесарів розтин.

У березні в однієї жінки відкрилася серйозна кровотеча, але породіллю та дитину врятували. Це були найважчі пологи за п’ять з половиною місяців. Жодного смертельного випадку за останні роки у лікарні не було.

Пологове відділення, Ямпіль, Палати, Ремонт

Весною у пологовому відділені закінчили капітальний ремонт. З’явилися дві нові сімейні палати, де з мамою і дитиною може ночувати батько чи інші близькі родичі. Більшість мам, з якими говорив «Дирижабль», обрали саме їх.

Платили за таку палату 400 гривень благодійного внеску. Тетяна Ліваковська цю цифру підтвердила, але додала, що платіж не обов’язковий.

— Сімейні палати практикуємо вже років п’ять. Спершу таке нововведення шокувало людей, адже раніше малюків показували тільки з вікна, а зараз — будь ласка, заходь, перерізай сам пуповину.

Знайти мам, які б розказали про свій досвід, виявилося непросто. Багато спроб закінчилися відмовою і словами на кшталт «нічого розказувати не буду, бо мені тут ще жити і дітей народжувати». Інші погоджувалися говорити, але анонімно, що нас не влаштовувало. Врешті п’ятьох сміливиць таки розшукали.

Юлія Лісник, 20 років, у травні народила сина

Пологи у мене приймав Петро Сидорук, акушеркою була Алла Лисак. У першу ніч після пологів приходили, дивилися, бавити дитину допомагали, потім щодня перевіряли мій стан. Пологовий пакет купувала сама. Після пологів те, що не використали, не повернули. Думала, що віддадуть, перепитала — сказали, що все залишається у них. Разом зі мною дівчина сімнадцяти років народжувала. На вигляд бідна, нічого не мала з собою. Їй дали все, що потрібно, і грошей за медикаменти не вимагали.

Я лежала у звичайній палаті, за неї платила 200 гривень.

Увесь день біля мене знаходився чоловік, тільки ночувати не залишався. А в сімейній палаті є диван, і чоловік може прямо там ночувати. Цим вона і відрізняється від звичайної. Годували лише вареною їжею, усе на пару, щоб не обсипало дитину.

Олена Кудря, 27 років, мати двох дітей

Спочатку поїхала до Вінниці на обстеження. Там мені поставили діагноз і сказали, що пологи будуть складними. У Ямполі звернулась до Оксани Джереловської. Вона пояснила, що з таким діагнозом я б і першу дитину народити не змогла, і насправді не все так страшно. Тож вирішила лягати в наше пологове.

Коли мене повезли народжувати, в залі ще світились ультрафіолетові лампи: його стерилізували дві години перед пологами.

Ніхто не давив на живіт, не повитягували ручки — все добре. І о першій годині ночі 4 травня народилася Вікторія. Пологи приймала Оксана Джереловська. У неї гарне ставлення до породіль, жінка адекватна, не штовхає, не принижує, як я чула про інших.

Наталія Мушеманська, 34 роки, пережила складні пологи

На обліку у Ямполі не стояла, сюди приїхала вже на сьомому місяці. Пологи приймав Петро Сидорук. Дитина лежала догори голівкою, тому одразу сказали робити кесарів розтин. Я цього не хотіла, наполягала на звичайних пологах. І замість того, щоб нормально все пояснити вагітній знервованій жінці, мені сказали: «Роби, як хочеш». Вже потім прийшов Петро Сидорук і переконав, що таки потрібна операція. Вона пройшла не дуже вдало: то ручку знайти не могли, то ніжку, а я лежу і не розумію, що коїться.

Після пологів потрапила до реанімації.

Багато тих медикаментів, які мені сказали купити, не знадобилися. Але їх мені не повернули. Лікарям нічого не платила, хоча чула від інших дівчат, що їм на це натякали.

Оксана Левицька, 24 роки, має доньку

У мами крім мене ще семеро дітей, і всі ми з’явилися на світ тут, у Ямполі. Їхати до Вінниці вагітній — дуже великий ризик. Може, там і професіонали, і обладнання краще, але ж дорога неблизька, і не знаєш, в якому стані доїдеш. Тому вирішила народжувати в нашій лікарні.

О десятій вечора я потрапила у пологове відділення. Увесь час до пологів медсестра Леся Озаренчук не відходила від мене, робила масаж. Ставилася до мене, як мама.

Ніхто не дивився, багата я чи бідна. Пологи приймав Петро Сидорук. Все відбулося швидко. Мені здалося, що за п’ять хвилин. О п’ятій ранку на світ з’явилась Софійка. Без розривів не обійшлося — плід був великий, я худенька, народжувала вперше. Все зашили, без ускладнень. Лежала у сімейній палаті. Мені сподобалось. Поруч постійно був чоловік.

Анастасія Левицька, 27 років, народила у жовтні

Перші пологи пройшли вдало, тож і вдруге вирішила народжувати у Ямполі. Про поїздку до Вінниці думок навіть не виникало. Пологи приймала Тетяна Ліваковська, вона все мені пояснила про цей процес, попри те, що народжувала я не вперше. Почалися перейми, акушерка Людмила робила масаж, аби мені було легше. У пологовому залі весь персонал стежив за моїм станом, навіть тривалість переймів рахували разом зі мною. Потім перебувала у сімейній палаті разом із чоловіком, за це заплатили 400 гривень. Там завжди було чисто, санітарки все вимивали, витирали пил. Медсестри постійно заходили, оглядали мене і дитину.