Чому саме ця людина?
Моїми настільними книжками в дитинстві були роботи лікарів-практиків Вікентія Вересаєва та Миколи Амосова. Ці тексти мені легко давались, така література взагалі була звичною в нашому домі: батько віддав медицині більше 50 років свого життя. Тож я ще з дитинства бачила себе тільки в медицині. Хотіла стати таким же фахівцем, як батько — а він був моїм прикладом і вказував дорогу в житті.
Коли вперше вступала в медичний університет, забракло одного балу. Тож я пішла працювати в серологічну лабораторію (досліджує властивості сироватки крові та слини — “Дирижабль”) районної лікарні в Молдові, щоб до наступної спроби отримати практику й медичний стаж. І тоді, 1986 року, вже без проблем вступила до Вінницького медуніверситету імені Миколи Пирогова. Той же, що закінчив мій батько.
Він і зараз лишається одним із найкращих медичних вузів країни з конкурсом 25 людей на місце.
В Ямпіль потрапила за направленням. Спершу працювала тут у райлікарні лікарем функціональної діагностики. Потім була дільничним терапевтом, завідувала терапевтичним відділенням. А 2011-го, через реформу системи охорони здоров’я, мені запропонували посаду головного лікаря первинної ланки. Тепер працюю в Ямпільському районному медичному центрі первинної медико-санітарної допомоги. Вже набула 22 роки лікарського стажу.
Реформи в медицині потрібні, бо централізована радянська система себе вже вичерпала. Зараз інше життя, інші фінансові й економічні взаємини. Три роки тому в ході курсів з організації охорони здоров’я я побувала у польських містах Кельце та Краків. Побачила польську систему медицини зсередини. Це стало натхненням у моїй роботі.
Протягом 20 років уваги до сільської медицини не було. За останні ж чотири роки з’явились, принаймні, санітарно-гігієнічні норми роботи персоналу.
У закладах з’явились теплі вбиральні, холодна й гаряча вода — а від цього теж залежить якість допомоги населенню.
Мій робочий день триває 11-12 годин. Починається з наради-“п’ятихвилинки”, а тоді аналіз викликів, контроль роботи сімейних лікарів, складання планів, зустрічі комісій, прийом пацієнтів, виїзди… хоч у мене й керівна посада, я приймаю людей. Це, зрештою, і нормативна вимога: щоб зберегти категорію і стаж роботи, потрібно не припиняти роботу з пацієнтами.
Щоб підтримувати себе у формі, ходжу в спортзал. Вважаю, сучасна жінка має стежити за своїм зовнішнім виглядом і здоров’ям.
Як відпочиваю? Люблю слухати музику, читати історичні книжки. Поезію люблю: читаю Пушкіна, Єсєніна. Хоч більше доводиться читати кореспонденцію з Департаменту охорони здоров’я. Люблю й фільми — втім,
серіали «Доктор Хаус» чи «Інтерни» не дивлюсь. Там забагато художності, яка в нашій роботі виключена.
Кадрове питання в нас злободенне. Молодь не завжди має гарну підготовку. Але ми навчаємо: самі ж теж були молодими, хтось передавав нам свій досвід. Буває, виховуємо, як доведеться. Хочеться, щоб більше молоді приходило на село. Але вони працюватимуть там лише тоді, коли матимуть умови для проживання, соціальний захист і зарплатню.
Кінцевий результат роботи медиків — здорове й активне життя людей, в тому числі у старості. Я буду щаслива бачити своїх пацієнтів жвавими й радісними у 80 з лишком років.
Завжди звертайте увагу на те, що їсте і п’єте, завжди проходьте профілактичні огляди і уникайте стресів — це й усі основні поради з догляду за здоров’ям.
Знімаю стрес у спортзалі, або за горнятком міцного чаю чи кави. Ці напої — найкращий допінг для організму. Люблю, коли вони яскраві й насичені, ароматні.
Люди часто вітають на вулиці, дякують за роботу. Але ж у мене пацієнтів багато було, по обличчю всіх і не згадаю. Але коли вони всміхаються, згадати стає простіше. Адже люди зазвичай виписуються з лікарні із посмішкою — щирою, вдячною та відкритою.
Завжди тримаю в домашній аптечці противірнусні ліки. За роки роботи виробився імунітет, але теж хворію, бо маю частий контакт із пацієнтами. Але привчаю пацієнтів, себе та сім’ю до всього ставитись філософськи. Усе виліковне, що вчасно попереджене. Усе.
Фото Влада Савицького
Автор публикации
Пробачте, але 20 років назад була справжня сільська медицина з сучасним на той час обладнанням де займалися лікуванням і профілактикою, а у деяких дільничних лікарнях оперували хворих, приймали пологи. Ще в той час був створений єдиний медичний простір у вигляді Ямпільського РТМО в якому високопрофесійна медична спільнота наближувала медичні послуги до населення, але з приходом таких «людей тижня» заклади медицини в селах перетворились на «теплі вбиральні» в яких змушені допрацьовувати вік справжні фахівці. А молодь, «яка не завжди має гарну підготовку», й годі чекати в ті умови роботи, що створила ця «людина тижня!!!»
Цікаво провести опитування серед жителів району: Чи простіше стало Вам отримувати медичні послуги після створення в районі центру первинної медико- санітарної допомоги?
Шановний jktu! Пробачте мене, але 20 років назад і медицина була, і армія, і освіта, і виробництво. Все грабувалося і знищувалося по-трошки весь цей час. Як сказано в статті Плахотна Г.П. очолила вищезгаданий заклад в 2011 році. Чи сільська медицина була знищена на протязі цих 4-х років? А Ви знаєте як то очолювати пілотний проект в нашій країні? Чи є підтримка зі сторони влади для пілотних проектів? Чи є відповідне фінансування для створення відповідних умов праці? Ці всі чинники не залежать від головного лікаря, а залежать від влади. А самі знаєте, що в державі коштів завжди немає. То чого Ви очікуєте ? Зрозуміло, що легко звинувачувати людину, яка прийшла на керівну посаду всього лиш 4 роки назад , і писати тут, що не створені умови , що молодь не хоче їхати в село, що медицина за 20 років не є такою якісною . Тому писати можна багато, як Ви такі розумні то замініться з Плахотною Г.П. на один робочий день і подивимося як Ви зможете покращити стан сільської медицини.
Ой, Вэй шо ви говорите, на пилотные проекты государство дало кучу денег просто надо было с умом ими распорядиться, но у нас же не все шлемазлы. Ви её спросите де гроши на лабораторию, де на бензин для села и можно ли на 20 литров ездить месяц на машине в селе? проще же возить свой спортивно накаченый поп с дома и до дома, чем обеспечивать доступность медицины в районе.
Яка низька звичка писати всякий бруд анонімно. Ну якшо ти, jktu, знаєш все, як краще, як дієвіше, шо хто і куди розтягнув — ну то вийди привселюдно і скажи про це. Чого ж ховатись?
Ось люди в нашому пабліку в ВК відкридо, від свого імені пишуть і це варте десяткам анонімних повідомлень:
Юра Чернятинський:
«Самый лучший врач из всех которых приходилось встречать в своей жизни»
Лариса Целик
«Одна із небагатьох грамотних,кваліфікованих,людяних і ‘приземлених’ лікарів нашої лікарні.Ніколи не розгубиться,якого б хворого не привезли,незважаючи на практично абсолютну відсутність цивілізованної діагностики.У неї і лікуватись не страшно,і працювати приємно.Лікар і людина,яка постійно вдосконалює свої знання і себе,як особистість.»
Шановний пан Микола, якби Ви працювали під керівництвом цієї пані та зазнавали регулярних знущань і зверхнього відношення, бачили, як пані ділить людей на своїх і чужих, звільняє вчора найближчих людей за власну думку, як власному водієві невідомо за які «заслуги» надає премій і надбавок більше ніж лікарям, то певно теж писали б анонімно.
а те, що вміє світити в очі, не говорить ні про людяність ні про «приземленість», а що не розгубиться то факт статки ростуть як на дріжджах
Шановний Jarek пілотний проект якраз фінансувався януковичами конкретно і мав на меті розвалити систему медицини, яку створювали світлі професійні голови лікарів 20 а може більше років назад, але ГП таки вдалося зробити велику тріщину в сільській медицині!!!
Мені навіть не хочеться читати ваші видумки та бздури, бо знаю Галину Пилипівну,як людину слова і діла. Вона завжди допоможе і дасть пораду в будь якій ситуації. В неї сильний характер, тому комусь це може не подобатись.
Гарна стаття. Пані Галину пам*ятаю ще як дільничного лікаря. Професіонал в своїй справі.