Як назвати ямпільські вулиці: думка історика

Завтра міська рада формально завершить прийом пропозицій нових назв вулиць Ямполя. «Дирижабль» опублікував на тему декомунізації вже кілька матеріалів, зокрема таблицю, в якій можна подати свою пропозицію нової назви. Ямпільчани запропонували вже десятки назв, радимо почитати й додати свої ідеї. Ми ж тимчасом поговорили з істориком про те, кого з історичних постатей можна згадати в назвах вулиць містечка. А також із ямпільчанином, який запропонував найбільше оригінальних нових назв.

Мирон Гордійчук, історик і старший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка в Києві.

— Історія Ямполя починається в кінці XVI століття. Місто назване на честь засновника, Яна Замойського. Але вулиці його імені немає.

Утім, назва на честь польського шляхтича може викликати багато дискусій. Менш суперечливе перейменування вулиць на честь козацьких полковників і гетьманів XVII-XVIII століть. Наприклад, вулицю Комінтерна можна назвати на честь Тимоша Хмельницького, сина Богдана, який загинув під час молдовського походу.

Іще ж Ямпіль входив до Брацлавського полку (адміністративно-територіальна й військова одиниця Правобережної України, існувала у 1648-1712 роках — «Дирижабль»). Актуальними були б назви на честь полковників цього полку — зокрема, Данила Нечая, який його організував, і Андрія Абазина, який відродив його після періоду занепаду.

Оскільки Конституцію Пилипа Орлика було прийнято неподалік, у Бендерах, одну з вулиць доречно було б назвати його іменем.

Іще менш суперечливими за козацьких гетьманів є діячі УНР. Можна назвати кілька вулиць і на їхню честь.

Ну й будь-де, особливо у великих містах, зважають на ідеологію, на літераторів та історичні назви місцевості, де розташовано вулиці. Наприклад, у Берліні є вулиця Унтер-дер-лінден («Під липами»), у Києві — Шовковична.

Ямпільчанин і мандрівник Денис Смірнов запропонував майже три десятка нових назв вулиць. Ми попросили його розповісти, якою він хотів би бачити майбутню міську топоніміку:

— Називати варто так, щоб було цікаво й весело. Я проти того, щоб доходити до крайнощів і називати вулиці Веселою чи Щасливою. Тому що там неодмінно траплятимуться якісь неприємні моменти — похорон, наприклад. І йти по щасливій вулиці з похороном — якось воно не так. Натомість от є в нас вулиця Кутузова. Якщо дивитись на неї збоку, на рельєф — виходить підйом, тоді плато, і спуск до Дністра. Якщо включити уяву, схоже на слона, якого з’їв пітон, із «Маленького принца». Можна було б назвати цю вулицю Сент-Екзюпері чи Малопринцівською. Є вулиці, які, якщо згори подивитись, цікаву форму мають — можна й це обіграти.

А вулицю Чорноморця можна назвати вулицею Зимових світанків, чи Осінніх туманів. Бо восени там дуже класні тумани, а ще вулиця виходить якраз туди, де сходить сонце. То взимку дуже гарно, можна помилуватись.

Можна вкраплювати й історію, але не в плані історичних, політичних особистостей. Ясно, що в людей до них буде різне ставлення. Це може стати точкою розбрату. Хоча хтось пропонував назвати вулицю іменем Кузьми Скрябіна — як на мене, хороша пропозиція. Потім ще подумав, що можна взагалі поназивати вулиці сучасними українськими гуртами — була б замануха для туристів. Ну і в нас же тут центр каменотесного промислу. То можна, назвавши вулиці на честь гуртів, поставити на кожній вулиці маленький кам’яний пам’ятник виконавцю. От як у Могилів-Подільському стоїть бюст Джону Ленону. Хай би і в нас так, було би кльово.

Фото Каріни Прушинської.

Завтра читайте на «Дирижаблі» статтю про підходи до назв вулиць у всьому світі. А також підбірку випадків, коли ці назви виявляються не надто вдалими.