«Як нагріють до вечора воду, то скупаюся!»

Ранок. На термометрі 12 морозу. Повітря вологе, тому здається, що надворі значно холодніше. Але близько 150 ямпільчан вже встигли скупатися. Їх не налякав холод, залізні східці до річки, що взялися льодом, і обледенілий страхувальний канат, який одягали на всіх.

Вже на підході до рятувальної станції, біля якої облаштували місце для купання, видно, що охочих багато. Поряд стоїть дев’ять автомобілів. Зі станції виходять шестеро людей в гарному настрої, троє йдуть купатися.

— Люди почали приходити о 5.40 ранку. А ходитимуть до пізнього вечора. Найменшому три роки, а старшому 60. Я ще не купався, але побачимо. Як нагріють до вечора воду, то буду, — жартує 42-річний Василь Лупашко, водолазом працює вже 22 роки. — Купальники залазять у воду, а в мене шкіра дибки від холоду стає.

Дністер замерз, тож рятувальникам довелося прорізати ополонку — 6 на 6 метрів. Робили це звичайною ручною пилкою.

На березі поклали килим, аби люди не стояли босими ногами на холодній бетонній плиті, з якої треба було спускатися до води. Кожного купальника обв’язували довкола грудей страхувальним канатом. Так можна було б витягнути людину, якби вона почала тонути. Торік такої страховки не було, бо на Дністрі не було льоду.

— Якщо людина піде під лід, її вже ніхто не дістане. Тому без страховки — нікуди, — пояснював нам напередодні Віктор Левицький, начальник рятувальної служби.

Канат змінювали на інший, щойно той покривався льодом. А ставалося це швидко. Тож дехто отримував замерзлий канат на тепле тіло.

— Залазьте, скупайтесь, — пропонує Василь Лупашко дівчині, яка прийшла подивись на ямпільських сміливців.

— Я надто теплолюбива, щоб п’ятки в холодній воді мочити, — відповідає вона з посмішкою.

Підходять батько з сином років двадцяти. Хлопець без вагань лізе у воду, батько лише спостерігає.

— Я купаюсь вдома в тазіку, та ще й у дерев’яному, — відповідає він комусь, хто питає, чому чоловік не йде у воду.

25-річна Христина Кучер разом із подругою купалися вперше.

— Була у мене мрія залізти у воду на Водохреща. І от вона збулась. Думала, що набагато холодніше буде і я не зможу залізти. Але не холодно. І поручні заледеніли, було страшнувато, що впадеш, — каже вона.

Її подруга, 28-річна Олена Ладанюк, додає, що цього разу не наважилися зануритися з головою. Але наступного обов’язково спробують.

— Вже третій рік окунаюсь, хоч літом і не закаляюся. Враження? Налякався, вискочив, тай втік, — сміється Сергій Лісник, 31 рік. Трохи відходить і розповідає друзям, що коли з води виліз, то від холоду навіть говорити не міг.

Скупатись за компанію вирішила Іванна Гуменна, 23 роки.

— Я дуже теплолюбива. Навіть літом, якщо вода холодна, то не зайду. А тут захотілося попробувати перший раз. Відчуття душе шикарні. Заходиш холодно, виходиш вже добре і наче не так холодно.

Журналістів Дирижабля теж вмовляли залізти в холодну воду. Обіцяли винести теплий кожух, погріти у теплій кімнаті і напоїти гарячим чаєм. Але ми не ризикнули.