Репортаж. Зустріч випускників Другої школи

Гості починають збиратися вже о п’ятій вечора. Хтось зустрічає знайомих на шкільному подвір’ї чи у вестибюлі — і зав’язується бесіда, інші йдуть гуляти школою, хтось відразу підіймається в актову залу, де має початися концерт.

На шкільному подвір’ї троє однокласниць, які закінчили школу 20 років тому — Наталія Качур, Олеся Пташник та Юлія Колісник — зустрічають свою першу вчительку, Ніну Бондар. Починають згадувати історії зі шкільних років.

— Вчитель історії вимагав, щоб у всіх хлопців з класу була власна указка. Ніхто не міг зрозуміти, чому. Дівчатам не потрібно, а от хлопці мали самі виточити указки і виходили з ними до карти. Якщо не мав указки — не готовий до уроку, і одразу отримував два, – згадує Наталія Качур. — А якось донька знайшла мій шкільний щоденник, а там червоною пастою написано зауваження: «Без дозволу пішла на базар». Вона так з цього тішилася.

Ніна Боднар натомість розповідає, як колись у молодших класах її учень постійно хотів їй щось сказати, але хвилювався і все переносив на потім. Врешті наважився написати записку: «Ніна Григорівна, а я знаю, за що ви мене любите. Бо у мене ямочки на щічках».

Однокласниці Оксана Виноградова і Ольга Деньдобрий гуляють школою. Вони приїхали на зустріч з Вінниці. Школу закінчили 30 років тому, навчалися ще у старому приміщенні — так званій, маленькій школі. Це одноповерхова будівля, в приміщенні якої нині знаходиться Українська православна церква.

— Ми вчилися у другу зміну. І щоб вимикалось світло, клали на лампочки мокру вату, — згадує Ольга. — Всяке бувало, і кнопки на стілець вчителям підкладали, бешкетували.

О шостій вечора лунає шкільний дзвінок — так гостей кличуть на концерт, який для них підготували одинадцятикласники. Актова зала повна. Зібралося близько сотні людей.

— Через карантин два роки поспіль у школі не проводили зустріч випускників. Тому для нас це довго очікуване свято, — каже Світлана Кульбаба, директор Другої школи перед початком концерту.

Далі діти читають вірші про школу і показують танцювальні номери, потім — вікторина і театральна постановка. На сцену виносять парти, за них сідають учні і розіграють кілька сценок під уривки з відомих пісень. Приміром, учениця забирає у сусіда по парті шпаргалку під слова «Но ведь она не твоя!». Учень здає роботу – і лунає: «Я свободен!». Всі йдуть, у класі лишається останній учень, це це супроводжують слова: «Одиночество».

В залі не вщухають сміх та оплески. А по завершенню вистави глядачі кричать:«Молодці!»

Як пройшла зустріч випускників Першої школи, читайте тут.

Фото Влада Савицького