Стометрівка на годину стала музеєм району

«Я — українка, і я цим пишаюся!» — написала крейдою юна ямпільчанка Інна Бобкова на асфальті Стометрівки. Поряд — інша дитяча творчість: написи на кшталт «Слава Україні, героям слава», намальовані жовто-блакитні прапори, сердечка і танки.

 

Так прикрасили центр міста на День Незалежності діти. Гарна, сонячна погода посилювала святковий настрій. Багато людей вийшли на вулицю у вишиванках. А зал Будинку культури, де проходила урочиста частина свята, був майже заповнений.

 

На сцену почергово виходили представники районної і міської адміністрації та гості з-за кордону. На День Незалежності у Ямпіль завітали одразу дві делегації: з Польщі та з Молдови.

— Передусім зичу Україні миру і спокою, — сказав зі сцени Річард Голавський, староста Злотовського повіту Великопольського воєводства. — Усі поляки, в тому числі й у нашому повіті, з тривогою дивляться на те, що діється в Україні. А ще бажаю, щоб Україна швидше увійшла до Євросоюзу, бо в Європі вона була, є і буде.

Пан Голавський також сказав, що їхній повіт уже підписав з Ямполем договір, який назвав «порозумінням на приязнь».

 

Від делегації Молдови виступила секретар Сорокської районної ради Стела Забріян:

— Бажаємо благополуччя, щастя, вирішення усіх ваших проблем, а головне — мирного неба над головою. Так склалося, що у нас спільні традиції: культурні, кулінарні; спільні й національні проблеми. У нас одна річка — Дністер, який є природним кордоном між республікою Молдова та Україною, і це нас поєднує. Ми свою незалежність виборювали у 1992 році, а ваша рана кровоточить зараз. Дуже шкода і боляче, тому що не може бути нам добре, коли сусіду погано.

Стела Забріян сказала, що напередодні у неї була зустріч із губернатором Вінниччини, під час якої зокрема обговорювали питання будівництва мосту в районі Ямполя та очисних споруд у Цекинівці.

 

У цей час на Стометрівці проходила виставка, яку влаштували сільські громади Ямпільського району. За задумом вони мали представити свої досягнення за 25 років незалежності. Виставка тривала трохи більше години.

Цекинівка презентувала свій колекційний виноград і вина, серед яких були і «жіночі» — фруктові, і «чоловічі» — міцні, приправлені перцем.

— Привезли сюди все найкраще, — каже виноградар Василь, який вирощує 56 сортів лози. — Готовий усім розказати, як вирощувати виноград, поділитися досвідом. А ще пропоную людям куштувати наші ягоди. Якщо сподобаються — купуйте, 25 гривень за кіло.

За півгодини ящики, що були заповнені доверху виноградом, спорожніли.

Жителі Цекинівки пригощали ямпільчан також чаєм із зібраних сельчанами трав: ромашки, звіробою, липи та багатьох інших.

 

Русавська громада презентувала свій населений пункт під акомпанемент баяніста Анатолія Віта. Він написав гімн рідного села. Каже, що не розлучається з інструментом уже 50 років.

— Пісня для мене — все, — говорить Анатолій. — Раніше працював у сільському Будинку культури, потім — у школі. Навіть після того як змінив професію, не облишив гру на баяні. Працював учителем фізкультури, а зараз уже на пенсії.

Поруч із накритим столом стоїть стенд зі світлинами, на яких відображені події з новітньої історії Русави і сільські краєвиди. Тут же розвішані рушники, вишиті русавськими майстринями.

 

Буша привезла у Ямпіль вишиті ікони, портрет Шевченка та ляльки-мотанки.

 

Стенд Писарівки презентували жінки у вишиванках. Тут не стільки показували, скільки пригощали — медом, вином і смачними короваями.

 

Гальжбіївка презентувала хендмейд і фотографії села та селян. Найцікавішим був стенд із чорно-білими світлинами з загадковою назвою: «Мзвиток музичного истецвтва в селі».

 

Довжок пригощав кавунами, динями і яблуками, усе це — на фоні розвішаних вишитих рушників.

 

Качківка здивувала еротичною картиною, написаною олійними фарбами, і квіткою, кожна пелюстка якої зроблена з сувенірної 500-гривневої банкноти.

 

Кісниця — це знову рушники, жінки та чоловіки у вишиванках. А ще — хаотично розкладені на столі кольорові фото не надто хорошої якості, роздруковані на звичайному папері.

 

Петрашівка порадувала великою кількістю смакоти та вишитим Шевченком з дуже сердитими очима.

 

Клембівка представила багато рушників і вишиванок, усі вироби — дуже тонкої роботи.

 

Дзигівка порадувала вишитими картинами. Були тут і вироби з чорноморських мушель: тигри, миші та різноманітні фантастичні створіння.

 

Ратуш — це деруни, вареники і голубці. Привітні селяни у вишиванках частували усіх бажаючих і алкогольними напоями — «по чуть-чуть».

 

Северинівка презентувала хендмейд від жителів села — вишивку та квілінг. Біля стенду Северинівки сільська бібліотекарка Галина Кириленко показувала роботи северинівських дітей — картини зі смужок паперу та відновлені старі книги. Не обійшлося й без портрета Шевченка: у северинівчан Кобзар вийшов трохи сумним.

 

Пороги пригощали свіжими фруктами й овочами. Гостей біля цього стенду зустрічали дві милі дівчинки у вишиванках і з українськими прапорцями.

 

Тростянець привіз до Ямполя свою вишивку з трохи загадковими візерунками.

 

Слобода-Підлісівська представила вироби з бісеру. Окрім класичних варіантів, як-от невеличких дерев з яскравими гілочками, тут були навіть викладені бісером герби.

 

Фото Влада Савицького