На Ямпільщині знесли 12 пам’ятників Леніну

Ми подзвонили усім сільським головам району і розпитали, як просуваються справи з декомунізацією. І якщо з перейменуванням «комуністичних» вулиць села впоралися, то Леніни де-не-де й досі залишилися. Читайте, де ще є неторкані пам’ятники чи інші радянські символи, чому їх не зносять, і де шукати залишки тих Ленінів, які вже попадали.

У селі Безводне, як розповів сільський голова Володимир Бойко, пам’ятники «декомунізувалися» самі ще кілька десятиліть тому. Точніше, вони просто розвалилися з часом — приміром, погруддя Леніна в місцевій школі. У Тростянці Ленін розсипався на площі під час знесення — був порожній всередині. У Гальжбіївці пам’ятник знесли ще у квітні — зняли з постаменту, повантажили на причеп і вивезли. Він і досі лежить десь неподалік складу з металоломом. Голова сільради Микола Собко жартує, що пам’ятник навіть можна забрати, якщо знайдеться охочий поставити його собі у дворі.

З фасаду Будинку культури в Буші «вождь пролетаріату» зник близько місяця тому. Пам’ятника у селі не було, лише портрет, викладений плиткою на стіні. Згідно із законом, його потрібно було прибрати. Цим зайнявся завідувач Будинку культури: просто взяв перфоратор, заліз на драбину і відбив портрет зі стіни. Щоправда, не весь — лишилася маківка. Але вона, як завірив сільський голова Олександр Ільніцький, не дозволяє ідентифікувати особу. Тож те, що це був Ленін, уже ніхто не доведе.

Найвитриваліший Ленін — у Довжку. Там пам’ятник стоїть фактично на стадіоні, і цим оберігає себе від знесення. Спершу заважали дощі — поле затопило, і техніка не змогла проїхати. Нині сезон дощів скінчився, але це не допомогло. У сільського голови Івана Бажури є кілька варіантів вирішення проблеми. Наприклад, знести нарешті Леніна і… зруйнувати частину стадіону. Тому що техніка, доступ до якої має сільська рада, не має такої потужності, щоб прибрати пам’ятник безслідно. З районної ради, за словами голови села, регулярно дзвонять і вимагають дій, але жодної допомоги не надають. А отже, і Ленін нікуди зі стадіону не дівається.

Ще у Довжку є мозаїка з радянських часів. Вона викладена під дахом Будинку культури і, в принципі, нікому б не заважала, якби там не було серпа та молота — символів СРСР. Всю мозаїку знищувати не збираються, бо там зображені всілякі здобутки сільського господарства на кшталт кукурудзи та буряків. А от серп із молотом потрібно прибрати. Інше питання — як саме. Сільський голова запевняє, що без спеціального обладнання і допомоги альпіністів проблему вирішити не можна. Мовляв, дуже високо, п’ятий поверх, важко дістатися самотужки.

— Його легше закрасити якимось блакитно-жовтим, ніж довбати тиждень, — каже голова сільради.

У самому Ямполі пам’ятник Леніну давно знесли, але одне його погруддя досі лишається стояти на Приладобудівному заводі. Керівництво його зносити не хоче, а міська влада каже, що цей Ленін не в їхній компетенції.

Пам’ятники загиблим солдатам теж підпали під декомунізацію. Їх не зносять, але редагують таблички: у Довжку змінили дату з 1941 на 1939, у Клембівці пам’ятник невідомому воїну позбувся слова «радянському». Написи на ньому і ще на одному постаменті переклали українською.

— Мені хватить Лєніна на всю оставшуюся жизнь, — говорить сільська голова Валентина Зарічна-Бобошко.

Каже, люди не дуже задоволені знесенням, але вибору не було — потрібно виконувати закон.

Возитися з погруддями чи мозаїками довелося не всім. Наприклад, у Михайлівці пам’ятників Леніну взагалі не було. Єдине радянське, що могло підпасти під дію закону, — це портрет Ілліча в Будинку культури. Але картину разом із радянським та колгоспним прапорами вкрали ще в 2013 році. У міліцію заявили, крадіїв досі шукають, портрет теж. Так само, як і портрет Леніна з Русавського Будинку культури. Звідти, щоправда, він безслідно зник ще у 2003-му.

У Писарівці не стали чекати прийняття закону і скинули Леніна ще рік чи два тому, а в Ратуші його повністю зруйнували під час Майдану.

Побачити Леніна в Северинівці можна тільки в місцевому музеї. Там він викарбуваний на листку алюмінію та прикріплений до стіни.

— Якщо його знімати, то треба довбати стіну і робити ремонт, — пояснює сільський голова Анатолій Гаврилюк.

Втім, як каже голова села, цього й не потрібно, бо це ж музей, а Ленін — історія, місце якій у музеї.

Більшість із пам’ятників, які вціліли після знесення, лишилися лежати на численних складах. Сільські ради оформлювали акти прийому-передачі та залишали Ленінів на збереження, аби вони лишилися цілими, щоб їх ніхто не приватизував чи не продав. Так, у Дзигівці демонтований вождь лежить в тракторній бригаді, у Великій Кісниці — на складі колгоспу, а в Петрашівці — у закинутій кімнаті бібліотеки. Десь на складі спочиває і качківський Ленін. А цекинівський зник безслідно, одразу після запланованого весняного демонтажу.

Фото Влада Савицького