Куди вступили цьогорічні випускники

Куди вступили цьогорічні випускники

П’ятеро ямпільських випускників цьогоріч не стали студентами. Дехто з них уже встиг знайти роботу — у супермаркеті чи салоні краси. Але більшість колишніх одинадцятикласників тепер вчаться і живуть далеко від дому. Дирижабль зв’язався через соцмережі майже з усіма випускниками і розпитав, як у них все склалося зі вступом.

Четверо нині у Польщі. Медалістка, колишня гімназистка Юлія Гітлан живе у Вроцлаві, у туристичному місті неподалік від кордону з Німеччиною. Вона студентка Вищої школи логістики і транспорту.

— Ми обрали Польщу, бо тут якісніша освіта, — каже Юля. — Але задоволення не з дешевих. Рік навчання коштує близько тисячі євро. З іншого боку, тут ціни набагато нижчі від українських. Порахували, що на місяць мені вистачатиме на життя 2 500 гривень.

Олександр Шпотак, найкращий випускник Ямполя за результатами ЗНО, котрий закінчив школу №2, вступив на «бюджет» до «Львівської політехніки».

Він вивчатиме там штучний інтелект. Але документи подавав аж у вісім вузів — у Києві, Львові та Чернівцях. Каже, що навіть вичерпав ліміт заяв.

— Найбільше хотів до Українського католицького університету, — розповідає Олександр. — Щоб отримати там стипендію, потрібно було мати середній бал ЗНО 180. Мені не вистачило всього 1,4 бала. Шкода, бо три інших етапи відбору туди я пройшов. Врешті вступив до «Політехніки» і зовсім не шкодую про це.

Там же, у «Львівській політехніці», буде вчитися випускниця гімназії, медалістка Мирослава Ліщенко. Згадує, що коли вступала, було трохи лячно: довгі черги, незнайомі люди, різні аудиторії, всі бігають.

— Батьків при вході у приймальну комісію не пускали, — каже дівчина. — Сказали, щоб діти звикали до самостійності.

Але все обійшлося. Мирослава потрапила на навчання за кошти державного бюджету і вивчатиме прикладні лінгвістику.

Інша історія у Влада Бондарчука. Він випускник, у якого найбільше спортивних досягнень: школу закінчив з третім дорослим розрядом із волейболу і другим дорослим з легкої атлетики.

— До ЗНО почав готуватися десь за два-три місяці, — згадує Влад. — Додатково вивчав із репетитором українську мову. Вчителі вимагали вчити і вчити. Деколи у нас виникали непорозуміння, але все ж ми зберегли хороші стосунки.

Влад вступив у Вінницький педуніверситет. Буде вчителем інформатики. Каже, що скоро повернеться до рідної гімназії — на стажування.

 

Серед тих, хто поступив у Вінницю — Анастасія Камінська, випускниця школи №1. Вона буде вчитися у торгівельно-економічному інституті на факультеті економіки, менеджменту та права. Вона  каже, що спершу хотіла вчитися на дизайнера, уже приглядалася до вузів у Києві та Одесі, де навчають цій професії. Дівчина багато малює і хотіла б займатися цим усе життя. Проте мама переконала її обрати для себе більш «приземлену» спеціальність.

— Але малювання не закину, — каже Анастасія. — Буду творчим юристом.

Випускник гімназії, медаліст Сергій Ковальський став студентом Національного авіаційного університету у Києві. Поступив на «бюджет», вивчатиме логістику. Каже, що почав готуватися до ЗНО ще за два роки.

— Найважчим було запевнити маму, що все буде добре, — каже хлопець. — Вона за мене дуже сильно хвилювалася.

Владислав Ткачук зі школи №2, навпаки, взявся за підготовку до ЗНО лише за місяць до тестів. Але каже, що якби знав, що буде так важко, готувався б ще з січня. Поступив в Уманський педагогічний університет на факультет фізвиховання, після закінчення отримає диплом учителя фізкультури. Але, як каже Владислав, це не значить, що він обов’язково працюватиме в школі:

— Як буде далі, покаже час. Основна моя мрія — відкрити власний тренувальний зал.

Серед випускників є й майбутній священик — Сергій Продан. Він став студентом Одеської духовної семінарії. Для цього складав усний екзамен з історії Старого і Нового Заповіту, історії церкви та екзамен з читання по-старослов’янськи. Навчатиметься за контрактом.

— Вступив туди головним чином через те, що не визначився ще точно з професією, — пояснює свій вибір Сергій. —  А я людина віруюча, і семінарія для мене — чи не найкраще місце для того, щоб розібратися з думками і зрозуміти, чого я дійсно хочу.

 

 

Автор публикации

не в сети 6 лет

Леся Швець

Комментарии: 0Публикации: 11Регистрация: 02-05-2016
Знайти схожі статті:,
У нас ще багато нерозказаних історій про Ямпіль та ямпільчан. Але без вашої підтримки ми не зможемо розповісти їх.

Коментарі

Надіслати

Оголошення

Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
Пароль не введен
*
Генерация пароля