Скільки грошей приносять шість тисяч кущів помідорів

До потопу, який залив Велику Кісницю тиждень назад, мало не в кожному подвір’ї села можна було побачити кілька теплиць. Те, що велика частина з них постраждала, справжня біда для місцевих. Голова Великої Кісниці Микола Ганзюк говорить, що вирощування городини для більшості жителів села є основним заробітком. На ямпільському ринку торговців з Кісниці завжди вистачало.

Традиція встановлювати теплиці повелася ще з 1960 років.

— У нас вирощують помідори, огірки, баклажани, почали займатися полуницею. Ще садять капусту. Займаються садівництвом. Якихось нових технологій власники теплиць не використовують. Усе роблять, як робили колись, — розповідає Микола Ганзюк.

Ще до потопу журналісти «Дирижабля» поспілкувався з жителями Великої Кісниці, і розпитали у них, скільки вдається вторгувати на ринку. Поговорили і з їхніми конкурентами з Ямполя та інших сіл.

Три роки тому було вигідно

Житель Великої Кісниці Юрій Фаринюк каже, що завдяки торгівлі він компенсує витрати на утримання теплиць, про заробіток не йдеться. Вирощує картоплю, помідори, капусту, іноді огірки — якщо вродять. На базар їздить кілька разів на місяць.

— Більшість з того, що заробляю, йде на бензин. От минулого базару продав на триста гривень, а дорога туди й назад обійшлася майже у двісті. За електрику для теплиць платимо 400-500 гривень на місяць, — розповідає він.

У секретаря сільської ради Великої Кісниці Ольги Джосан масштаби тепличного господарства більші. Вирощують помідори, капусту, редис, ранню цибулю.

— У нас шість теплиць різних розмірів. Посадили десь тисяч шість кущів помідорів, триста кущів огірків, капусти — до семи тисяч.

Бізнесом вони з чоловіком займаються вже 21 рік. Мають власну вантажівку, нею їздять у Вінницю на ринок «Привокзальний» та в інші міста області. В Ямполі не торгують, бо конкуренція висока, ціни невигідні.

— Раніше привозили кілограмів вісімсот, а то й тонну капусти, і її розбирали за кілька годин. Зараз привозимо півтонни, стоїмо і не можемо продати, — жаліється вона. Каже, що у часи, коли долар був по п’ять-вісім гривень, заробляли добре, а тепер — ледь-ледь.

Роботи багато, грошей мало

Ямпільчанка Ольга Трембівецька продає на базарі розсаду помідорів та капусти. Жінці 64 роки. Займатися цим почала нещодавно, раніше вирощувала тільки для себе. Поки що встигла заробити лише 300 гривень.

— Але воно того не варте. Роботи багато, грошей мало, — говорить жінка.

Каже, що значно вигідніше продавати ягоди: полуницю, черешню та малину. Саме вони дають дохід її родині протягом усього літа. А ще на їхньому обійсті ростуть п’ять грецьких горіхів. Восени урожай збирають, взимку чистять від шкарлупи і здають по 150 гривень за кілограм.

Людмила Довгалюк продає фіалки. Для неї це не бізнес, а скоріше хобі. Квіти вирощує вдома у горщиках, має близько 400 сортів. Їздить з ними на виставки у Вінницю та інші великі міста. Каже, що там можна щось заробити, бо приходять зацікавлені люди і купують колекційні сорти фіалок. Вона й сама іноді віддає по 100 гривень за один листочок фіалки на розведення. На ямпільському ж базарі продає дорослі квітучі рослини по 60 гривень, молоді — по 20. Каже, що попит не дуже великий:

— За останній базар купили лише дві фіалки.

Але основним бізнесом родини Довгалюків є бджільництво. Чоловік Людмили займається пасікою, має більше 120 вуликів. До бджільництва у них модерний підхід: вулики тримають у павільйонах, тобто великих причепах. Так пасіка транспортується туди, де квітнуть медоносні рослини.

— Цього року сезон почався невдало. Акація на Ямпільщині цвіла погано. Ріпак не вродив. Тому зараз продаємо минулорічні запаси меду, — розповідає Людмила.