Чим займається ямпільський Червоний Хрест

Чим займається ямпільський Червоний Хрест

У січні скоротили сестер милосердя Ямпільського Червоного Хреста. Раніше їх працювало троє, залишилася одна. І вона більше не відвідує немічних та лежачих хворих вдома. Тепер ними опікуються медсестри районної лікарні.

— Cестри милосердя надавали не тільки медичну допомогу: робили уколи, перев’язки, міряли тиск, але й соціальну — приносили ліки, продукти, платили за комунальні, відправляли листи, навіть могли зварити суп чи протерти підлогу. Звичайні медсестри таким не займаються, — пояснює Діна Кіловата, керівниця Ямпільського Червоного Хреста.

 

Благодійність і скандали

Сестер звільнили через брак грошей: в 2017 році Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) припинило фінансувати Червоний Хрест по всій Україні. На сайті його Вінницького представництва пишуть, що в області без роботи лишилися 114 сестер, які мали 3000 підопічних.

Такому рішенню передувало кілька скандалів. Ще у березні 2016-го волонтери довели, що в деяких київських осередках Червоного Хреста гуманітарну допомогу продають, а не роздають. Інвалідні візки здають в оренду, а не в безкоштовне користування.

Після цього сюжету центральний офіс Червоного Хреста в Україні ініціював перевірки в Києві і області. Почалися звільнення.

Пізніше Рахункова палата і Державна аудиторська служба взялися за перевірку роботи усього Червоного Хреста за останні роки.

І теж виявили порушення. Іноді там звітували про обслуговування людей, які насправді померли кілька місяців тому. Або тих, кому таку ж допомогу вже надавали інші установи. Деякі осередки завищували кількість підопічних у рази. 

Врешті МОЗ вирішило більше не вкладати гроші в організацію. І оскільки державні кошти йшли переважно на зарплати сестрам милосердя, то усіх їх, понад 3000 осіб, Червоному хресту довелося звільнити.

Керівниця Ямпільської організації конфлікт коментує неохоче. Каже, що ямпільські сестри милосердя відвідували по 8 підопічних щоденно, як того вимагає положення патронажної служби. Звіти з цими цифрами й подавали в область. 

— Це люди, які отримували направлення від терапевтів і сімейних лікарів. Переважно старі, немічні. Ми ж з поліклінікою співпрацювали.

Додає, що сподівається на поновлення фінансування. Поки ж вона звернулася до міської влади за допомогою. Там погодилися кілька місяців оплачувати роботу однієї сестри милосердя [середня зарплата 1500-1800 гривень, повідомляють на сайті Вінницького Червоного Хреста]. Районна влада теж обіцяла допомогти.

— У нас залишились медична сестра і молодша сестра. Вони приймають хворих у приміщенні Червоного Хреста, додому до них не ходять. Молодша сестра розпалює пічку, прибирає, видає одяг. Але місто їй за це не платить. Цього недостатньо, та ми не закрились – і це головне, — пояснює Діна Кіловата.

А що робили в Ямполі

Говоримо з нею в офісі Червоного Хреста. Це одноповерховий будиночок з червоними дверима у центрі міста, відразу за міським фонтаном.  Невеличка веранда із кріслом-гойдалкою, коридор та декілька кімнат. У приміщенні дуже тепло. Власне, так і має бути, адже тут знаходиться один із трьох міських пунктів обігріву.

— Взимку кожний може з’їсти у нас тарілку гарячого супу, випити чашку чаю чи кави, —  продовжує Діна Вікторівна.

 

Також можна взяти теплі речі, навіть шуби і светри. Їх організації жертвують ямпільчани. Тут же в тимчасове користування дають милиці або інвалідні візки.

— Якось я просила допомогу в одного підприємця. Він не побачив у тому для себе зиску і відмовив. Через місяць його жінка зламала ногу, і йому потрібні були милиці. Ми дали. Опісля почав сам допомагати нам продуктами, — згадує вона.

Під час повені 2008-го Червоний хрест роздавав усім, хто постраждав,  пральний порошок. Тричі на рік видавали продуктові набори. А ще постільну білизну, речі першої необхідності, аптечки.

— Ось восени було лихо, погоріла жінка. Добре, що ми могли допомогти. Дали їй мішок картоплі,  цукру, дали також одягу. Усім ми не можемо допомогти, тому намагаємося по можливості.

Нашу розмову перериває жінка, яка прийшла поміряти тиск. Вітається і прямує у сусідню кімнату, там приймає медсестра.

— Як же ми закриємось? Ми працюємо. Люди звикли сюди ходити. Деколи і два рази на день приходять міряти тиск. Щодня звертається осіб 20, буває й більше, не лише малозабезпечені. Буває, на ринку чи десь у місті комусь стане зле, то до нас біжать за першою допомогою.

Чим допомагають підприємці

Медикаментами Ямпільський Червоний Хрест вже 10 років забезпечує Юлія Дуднік, власниця аптеки «Три Ю». Безкоштовно дає ліки від тиску і серця, бинти, вату, зеленку, йод. А Ямпільський автодор виділив цемент, аби залити підлогу у приміщенні під час ремонту. Брати Юрій та Олександр Асаули щороку дарують 100 кілограмів борошна. Є ще десяток підприємців, які завжди готові допомогти продуктами.

 

З них складають продуктові набори і час від часу роздають малозабезпеченим ямпільчанам, найчастіше до свят. Один із таких наборів Діна Вікторівна показує нам. Це звичайний білий пакет, а в ньому борошно, цукор, макарони, каша, тушонка, рибні консерви, олія, чай, згущене молоко. Склад пакетів постійно змінюється. Все залежить від того, які саме продукти пожертвують підприємці.

А ще на свята у приміщенні Червоного Хреста влаштовують частування для пенсіонерів, людей з особливими потребами та малозабезпечених.

— Ми можемо зібрати за столом у кухні лише 8 людей. На жаль, більше за  нього не поміщається. Тому вимушені кожного свята міняти список запрошених, щоб  нікого не образити.

Хто ще долучається

З продуктами також допомагають школярі.

— Вже 13 років у вересні проводимо в школах акцію «5 картоплин». Діти приносять п’ять картоплин, а часто ще й різні овочі, крупи, макарони. Потім вони отримують списки малозабезпечених і розносять їм продукти. А частину ми заготовляємо на зиму.  

Продуктові набори отримують також хворі на туберкульоз і СНІД. Всього їх в районі 11. Є у Дзигівці, Клембівці, Білій та Тростянці. А ще сестри милосердя щодня приносять їм таблетки, прописані лікарем. Вони обходяться у чотири тисячі гривень в місяць на кожного хворого. Оплачує ліки Глобальний фонд боротьби зі СНІДом та рух «Зупинімо туберкульоз в Україні». Роботу з цими  підопічними Червоний Хрест продовжує навіть зараз. Хворих й надалі відвідують вдома.

Де знайти гроші

На робочому столі керівниці Червоного хреста стоїть невелика червона скарбничка для благодійних внесків. Але вона зовсім пуста.  

— Ми живемо за рахунок марок. Ці марки сестри милосердя продають по всім організаціям, школам, амбулаторіям протягом року. Для дітей одна марка коштує 5 гривень, для дорослих 10 гривень. Той, хто її купує, стає членом організації.

Торік продаж марок приніс ямпільській організації близько 37 тисяч гривень. Найкраще марки продаються у школах.


Червоний Хрест — це міжнародний гуманітарний рух, який діє вже 115 років у 190 країнах світу і має 80 мільйонів прихильників. Він допомагає не лише малозабезпеченим і немічним, але й жертвам насильства, військових конфліктів, займається пошуком людей, що зникли безвісти.

Центральне представництво Червоного Хреста знаходиться у швейцарському місті Женева. Щороку вони звертаються до урядів країн, а також бізнесменів і приватних осіб за фінансуванням. В 2017-му році на місії по всьому світу їм необхідно 1,5 мільярди доларів. З них 4% (або 65 мільйонів) мають дістатися Україні. Ми входимо в топ-10 країн, яким Червоний Хрест допомагатиме найбільше. Насамперед, йдеться про постраждалих через війну на Сході.

Фото Влада Савицького

 

Знайти схожі статті:,
У нас ще багато нерозказаних історій про Ямпіль та ямпільчан. Але без вашої підтримки ми не зможемо розповісти їх.

Коментарі

Надіслати

Оголошення

Увійти

Реєстрація

Generation password