Чому ямпільський Хмельницький такий низенький?

Із самого відкриття пам’ятник Богдану Хмельницькому перед райадміністрацією викликав у ямпільчан неоднозначну реакцію. Неоднозначну та емоційну.
— Нас усіх збирають, урочисте відкриття. І щойно його показали, всіх «накриває», — ділиться враженнями працівниця бюджетної сфери містечка. — Воно таке мале! А ще ж як на Комара на лиці схоже! Ну вилитий Комар, вилитий. В нас народ упевнений, що це з нього обличчя ліпили.
«Дирижабль» вирішив підтвердити чи спростувати обидва міфи про головний ямпільський пам’ятник: чи дійсно гетьман закороткий, і чи схожий на колишнього голову РДА. І за цим ми звернулись до першоджерел.

Гроші на пам’ятник Хмельницькому збирали всім районом. Точніш, працівники бюджетної сфери добровільно-примусово віддали на пам’ятник свою одноденну зарплату, а підприємці додали пожертвами. В результаті зібрали 103 тисячі гривень. На сам пам’ятник витратили 60 тисяч: стільки за роботу запросив скульптор. Решта пішла на облаштування площі: там поклали плитку, встановили лавки з ліхтарями, й навіть пересадили дві ялинки.

Офіційне відкриття Хмельницького відбулось торік 10 січня. Але це була лише перша частина пам’ятника. Сторони постамента мали в перспективі прикрасити залізними плитами-барельєфами із зображенням визначних історичних подій, а за пам’ятником мали з’явитись чотири колони. Врешті-решт гроші витратили й від подальших планів відмовились. Діри під колони замурували. Тому принаймні в найближчі роки Хмельницький, швидше за все, радуватиме ямпільчан та гостей міста в нинішньому вигляді.

Пам’ятник дійсно занизький. За каноном пропорцій людського тіла, яким користувались ще у Давній Греції, висота людини має пряму залежність від довжини її голови. У більшості випадків тіло — це сума довжин 7,5 голів, у високих людей — восьми голів, у низеньких — семи. Втім, навіть сім голів у ямпільського Хмельницького не влазять.

Шість голів — це вже аномалія. У чому ж причина низькорослості ямпільського Богдана? Містом ходить легенда, що брила, з якої мали тесати Хмельницького, з одного кінця виявилась бракованою. Замінити її можливості вже не було, тому працювали з тим, що лишилось. Щоб уточнити це, ми подзвонили скульптору, який і робив пам’ятник — Андрію Микитюку.

— Та ні, нормальний камінь був, — відповів чоловік. — Якщо придивитесь, я навіть два камені використав: погруддя зроблене з іншого. Тому із цим проблеми нема.

На думку скульптора, з пропорціями пам’ятника усе в порядку. Мовляв, Хмельницький сам був низенький. Тому ідея була в тому, щоб подати гетьмана простою людиною, якою він і був. Тож зріст Хмельницького є авторським баченням майстра.

— Можливо, я й міг би зробити цю роботу краще, — зізнається пан Микитюк. — Та на роботу відвели всього два місяці. Тому робилось усе трохи поспіхом. Через те й брила ззаду пам’ятника розкололась, тепер там тріщина.
Через брак часу скульптуру Микитюку допомагала робити дружина.

Один із пам’ятників Хмельницькому в Києві. Фото Wikipedia.

— Дійсно, пам’ятник робили у стислі строки. Треба було встигнути до холодів, — підтверджує колишній голова Ямпільської районної державної адміністрації Анатолій Комар. Саме в часи його керівництва районом поставили пам’ятник, саме він є натхненником створення монумента. І саме на обличчя пана Комара, на переконання більшості наших співрозмовників у Ямполі, нібито схоже обличчя Хмельницького.

Спершу ми спитали екс-голову про розміри пам’ятника.
— Ми хотіли показати Хмельницького без зайвого пафосу. Це ж не значить, що якщо прізвище велике, то й людина велика повинна бути.

У нас завжди малюють на пам’ятниках просто шварценегерів. А тут вийшло, що він такий же приземлений чоловік, як і ми всі. Свій, рідний.

— Багатьом це не сподобалось, тому що в його особі хотіли бачити гіганта, а не таку собі звичайну людину. У нас же знаєте, як робиться? Якщо з’являється свіжа ідея — питають, що ти за дурень, придумав тут. Потім проходить певний час — виявляється, в цьому щось є. А коли вже з відстані часу бачать, то кажуть: «так, це була хороша задумка». От і з пам’ятником ми зараз через цей процес проходимо.

Пам’ятник Хмельницькому в містечку Любомль на Волині. Фото Wikipedia.

Набравшись сміливості, ми спитали в пана Комара, чи він у курсі, що ямпільчани вважають, що на обличчі пам’ятник дуже на нього схожий. Той розреготався:

— Ви що, смієтесь?

Просто в мене вуса, та й у нього вуса — от і вся схожість. Та хай будь-який ямпільчанин відростить вуса, й буде те саме!

— Оце прикол, ну ви даєте, — каже крізь сміх. — Я не чув такого, це для мене новина. Коли Андрій Петрович робив у Києві цей пам’ятник — не думаю, що він дивився на мою фотографію. Не було такого.

За кілька хвилин уже серйозніше Анатолій Миколайович (який, до слова, був одним із двох претендентів на посаду голови райради; перемогу здобув інший) додав:
— Та ні, для мене було би кощунство, якщо б я цю дурницю зробив. Але, ви знаєте, я вам можу сказати:

трохи пройде часу — і люди будуть казати, що не Хмельницький на мене схожий, а я на Хмельницького. Тому, що я по значимості для Ямполя стану такий самий, як Хмельницький для України. Може.

— Все пізнається з часом, ви знаєте. З відстані все пізнається, — завершив чоловік.