Чому саме ця людина?
Уперше сів за кермо трактора ДТ-20 ще у 1960-х. Якось батько приїхав додому «радісний» і дозволив мені відігнати трактора на стоянку. Це й був мій перший водійський досвід. А права отримав уже в технікумі.
Моє перше власне авто — вже «обкатаний» запорожець жовтого кольору за дві тисячі радянських рублів. Купив, коли доньці було два роки, пробув він у мене до її 10-річчя. Тисячу рублів на автівку наскладав сам, іще тисячу позичив у рідного брата. «Горбатий» мені хату збудував: причепом перевозив на нього і цеглу, й цемент, і камінь з піском, і вікна з дверями.
У часи, коли я купив машину, це було справжньою розкішшю. Але купував не тому, що мав гроші, а тому, що дуже її потребував. До батьків з’їздити, додому щось привезти. Для мене мій «Запорожець» був тільки засобом пересування.
Мій машинний цикл такий: «Запорожець», потім «жигуль», знов «Жигулі», «Москвич», ще раз «жигуль», а потім ще один «жигуль», «десятка». Колись мріяв про Ford Focus. Зараз уже ніякої не хочу: яка є, та й добра.
Син, донька і дружина — вся сім’я має права. Дружина зараз не їздить, береже моє здоров’я. А син колись «крав» моє авто та їздив містом. Знав, що я весь день на роботі, а машина в гаражі. Так я й не знав. Лиш як багато років минуло, син зізнався.
Однієї зими, під час навчань із водіння, дав ключі учениці, аби та запустила двигун. А вона сіла й поїхала… просто в дерево. Ремонт червоного Lanos обійшовся тоді у 4 тис. грн.
Мені як водію болить стан автомобільних доріг у невеликих поселеннях. У містах ще можна покататись добрими дорогами, але щойно виїдеш за їхні межі — ніби потрапляєш на інший континент. Навіть на перехресті знаки поставити не можуть.
Коли чоловіки кажуть погане про жінок за кермом, вони просто їм заздрять. Пригадую 1971 рік, Житомир, республіканські змагання з автомобільного спорту. Одна жіночка з Дніпропетровської області там так елегантно і швидко проїхалась на «Волзі», що її рекорд чоловіки побити так і не змогли за цілий день. А взагалі, жінки за кермом відповідальні та спокійні, а чоловіки лише вдають, що все знають — от і говорять усі ці нісенітниці про «не жіночу справу». За радянських часів навіть клич був: «жінку за кермо таксі».
Безпека дорожнього руху та розуміння своєї відповідальності за інші життя завжди мають бути на першому місці. А ще — водійська культура, толерантність і взаємодопомога на дорозі.
ФОТО: Віолетта Багінська
Автор публикации
Коментарі