Чому саме ця людина?

Хочу гастролювати, як моя бабуся. Вона співала у хорі, постійно десь їздила з концертами. У мене взагалі музична сім’я. Нас шестеро: маю брата і двох сестер, усі вони пов’язані з музикою. Сама я вмію грати на фортепіано, синтезаторі, до восьмого класу грала на скрипці. Навіть у конкурсах брала участь, але потім скрипальство покинула. Зараз опановую гітару.

Співаю, відколи себе пам’ятаю. Першу сольну пісню виконала у дитсадку, вона була про сніжинки. Мабуть, творчі дебюти у всіх стаються у садку, але мені той виступ досі пам’ятається.

Усі мої серйозні концерти були у школі. Вперше власний творчий вечір провела ще у восьмому класі. Усіма концертами завдячую моєму наставнику і художньому керівнику Володимиру Чоботарю. Те, як я зараз співаю – його заслуга. Бувало, він мене просто ставив перед фактом: у нас цього тижня концерт, і ми його проводили.

Пісня – це поєднання музики і слів, які дозволяють відчути себе щасливим, незалежно від того виконавець ти чи слухач

З кожним виступом я все більше люблю у сцену. Перед концертом завжди хвилююся: переживаю, як звучатиму і чи правильно все виконаю. Аудиторії не боюся, особливо, коли у залі сидять найближчі мені люди – батьки і друзі.

Писала вірші, але спроби були невдалі. Більше люблю виконувати пісні, ніж їх писати. Подобається перероблювати на власний смак і під свій голос чужі пісні. Виконую, зазвичай, ліричні і мелодійні твори – романси, народні пісні, а слухати люблю рок і реп. На дискотеки не ходжу, це не моє.

Коли співаю, я відчуваю щось незрозуміле, насолоджуюсь цим і літаю.

Момент, коли у тисячному залі з поміж-інших конкурсантів чуєш своє ім’я, незабутній. Тоді мене переповнюють гордість і радість. Співом заробила путівку до дитячого табору «Артек», коли перемогла у конкурсі для дітей із багатодітних родин. Постійно беру участь у районних пісенних конкурсах. Хотіла податися на проект «Голос діти», але дітей мого віку туди вже не беруть. Вважаю, що це несправедливо.

Зіркової хвороби у мене немає. Ніколи не дозволяю собі зазнаватися чи насміхатися над іншими.

Окрім співів, люблю математику, фізику і хімію. Точні науки, спорт, музика – ось те, чим живу. Колись пов’язувала майбутнє зі спортом, навіть першість із волейболу посіла на всеукраїнських змаганнях. Але потім спорт відійшов на другий план.

Мені легко вчитися. Подобається використовувати логіку для вирішення задач.

Для мене музика і точні науки – це щось рівносильне.

У математиці, як і в музиці, потрібно постійно над собою працювати, відточувати майстерність. Бо якщо забудеш теорему, то задачу ти не вирішиш, а забувши слова, не заспіваєш пісню.

За творчі успіхи послаблень від вчителів у школі не отримую. Оцінки потрібно заробляти знаннями, роботою і наполегливістю. Вчителі ставляться до мене гарно, бо знають, що я люблю вчитися. Мій спів вони теж люблять і приходять на концерти.

Хочу стати економістом, але полишати музику не збираюсь. Планую здобути дві вищі освіти – спершу економічну, потім музичну або театральну. Поки це все лише плани, бо треба пережити ЗНО і скласти усі екзамени.

Цього року у мене значно менше вільного часу, бо готуюсь до випускних іспитів. Через це рідко ходжу на волейбол. Усі роки я навчалася відмінно, хочу отримати золоту медаль.

Ніколи не варто відмовлятися від своїх талантів. Їх треба розвивати. Є люди, які цього не роблять і врешті втрачають талант.

Фото: Влад Савицький